Культурно історичні умови Просвітництва

Вольтера, патріарха вільнодумства, «роздавите гадину!»

гримів по всій країні, але сам він побоювався широких,

масових рухів і уникав брати участь у них.

Вольтер розвивав філософські погляди в дусі «деїзму

розуму». У рамках цих поглядів він накидав представлення

про бога як про «філософа на троні неба», «великому

геометрі» і «нескінченно митецькому працівнику»,

законодавці правил природи і моралі і судді над людьми.

Бог повелів один раз, і «всесвіт кориться постійно».

Правда, функції покарання і винагороди виходили за межі

«класичних» деїстичних поглядів, згідно яким,- як

17

дотепно помітив В. Гюго,- бог задрімав у вольтерівському

кріслі, але не це було головним у навчанні Вольтера,

тому що він заперечував усяку користь обрядів і молінь.

Головним було те, що Вольтер протиставив своє навчання

християнству з його казками про гріхопадіння і порятунок

і бичував моральні доктрини всіх існуючих «світових»

релігій. У той же час за допомогою соціальних аргументів

він відкидав атеїзм, думаючи, що релігія, хоча б і в

самій абстрактній, деїстичній іі формі, покликана бути

греблею для почуттів разбушевавшейся «чорни». Утім, у

60-х роках Вольтер писав уже тільки про «імовірність»

деїзму, але у відношенні атеїзму залишився при колишнім

переконанні.