Культурно історичні умови Просвітництва

доказу звів перешкоду у виді поняття мудрого і

справедливого божества, від якого неможливо очікувати

зла. Спочатку Вольтер у міркуваннях з цього приводу

знаходився під впливом оптимізму Лейбніца і Шафтсбері. У

повісті Вольтера «Задиг, чи доля» спір усе-таки

залишився невирішеним, і Вольтер сам не дуже був

упевнений у припущенні, відповідно до якого теперішнє

18

зло дає втечі прийдешнього добра.

Але в другій половині 40-х років обстановка у

Французькийанції стала більш похмурої. Людовик XV

відкинув свої загравання із суспільною думкою, і знову

почалися переслідування усякого вільнодумства, від яких

довелося рятуватися і Вольтерові. У 1757 р. був видано

указ про страту за усякий твір проти релігії і влади.

Крім того, Вольтер був вражений звісткою з Португалії,

де в 1755 р. відбулася жахлива катастрофа, - океанська

хвиля, висотою в 10 м, викликана підвідним землетрусом,

обрушилася на Лісабон і погубила 35 тис. чоловік, у тому

числі багато жінок і дітей.

У наступному році Вольтер випускає у світло поему «Про

руйнування Лісабона, чи перевірка аксіоми «усі добре», а

в 1759 р.- філософську повість «Кандид, чи оптимізм». У

цих творах Вольтер порвав з колишньою наївною

прекраснодушністю: світ - це велика бойня, а той, хто