Давньослов’янська міфологія – переддень філософської думки. Філософія Київської Русі (Х – ХІІІ ст.).

У контексті висловленого І. Вишенський розглядав та¬кож проблему вдосконалення людини. Людина, з його точки зору, є «єство немічне, підвладне пристрастям, гріш¬не, зв'язане всіма вузлами повітряних духів зла». Вдоско¬налення людини можливе тільки через подолання зла, що досягається за умов її самопізнання в духовному плані. Лише душа людини може досягти найвищого ступеня досконалості в момент найвищого блаженства, повного злиття з духовним абсолютом.

4.Острозький культурно-освітній центр, Братські школи та їх значення в становленні і поширені гуманістичних і реформаторських ідей (М. Смотрицький. К. Старовецький та інші.). Естетика українського бароко.

Серед центрів, утворюваних у маєтках українських магнатів, найбільшим і найвпливовішим був заснований 1576 р. в м.0строг на Волині князем Костянтином Остро¬зьким. Тут акумулювались усі течії і напрями тогочасної духовної культури України, здійснювалась наукова роз¬робка й поширення, в тому числі філософських ідей ре¬несансно-гуманістичного і реформаційного спрямування. Острозький культурно-освітній центр об'єднував ко¬легіум, що являв собою першу на східнослов'янських землях спробу створення школи вищого типу, науково-літературний гурток і видавництво, яке очолював Іван Федоров.

У діяльності Острозького культурно-освітнього осе¬редку вирізняються три головні етапи. Перший, позначе¬ний активною творчою діяльністю представників його, що припадає на час підготовки до Брестської унії (1596 р.). Цього часу, до початку XVII ст., в осередку створюється велика полемічна література, в якій на основі засвоєння реформаційних за своєю суттю ідей обґрунтовується оновлена релігійна доктрина острозьких книжників, що спиралась в тому числі на комплекс загально-філо¬софських та етичних ідей.

Наступний етап (з початку XVII ст.) позначений пе¬реважно книжково-науковою діяльністю, спрямованою на поширення комплексу ідей, сформульованих у попе¬редній період.

Зрештою, третій, останній етап, який припадає на друге десятиліття XVII ст., засвідчує поступовий спад діяльності, що привело до припинення існування Остро¬зького центру 1636 р.

Протягом порівняно короткої історії Острозький центр об'єднав плеяду визначних представників ук¬раїнської культури, яким належить певний внесок і в історію вітчизняної філософської думки.Наприкінці XVI — першій третині XVII ст. про¬відну роль у формуванні і прискоренні розвит¬ку гуманістичних і реформаційних ідей як фор¬ми соціально-політичного та духовно-культур¬ного протесту проти наступу католицизму й уніатства, антифеодальної ідеології беруть на себе орга¬нізації православного населення міст — братства. Як за¬значає І. Крип'якевич, ці давні церковні установи, зре¬формовані під впливом цехового устрою, сконцентрува¬ли в собі ідейну, освічену частину міщанства і стали вог¬нищами нового суспільного життя. Вони зміцнювали се¬ред своїх членів солідарність і національну дисципліну, здійснювали широку культурну діяльність, будували шко¬ли, покровительствували освіті, закладали видавництво книжок. Тут зародилось нове письменство, що тісно пов'язувалося з потребами національної оборони. Учи¬телі, літератори, друкарі, видавці об'єдналися у міцний провідний гурт, що творив ідеологію і піднімав свідомість мас.

Львівське братство

Найстарішим і найвпливовішим із братств було Львівське. Установча грамота братству при церкві св. Миколая була підписана Львівським єпископом Макарієм Тучапським 18 лютого 1544 р., однак найбільш активна його діяльність розпочинається з 1586 р., після того як антионіхійський патріарх Йоаким V за дорученням константинопольсько¬го патріарха затвердив новий статут братства при Успен¬ському соборі, надав йому широкі повноваження і права, обмежив владу єпископа (статус Ставропігії).

Київське братство

Київське братство сформувалося в 1615 р. при Богоявленському монастирі, започаткувавши (новий етап у розвитку братського руху. В цей час значно зміцнюється і розширюється соціальна база братства. Якщо раніше братства формувалися з третього стану, простого люду, то тепер до них вступають і ті представники вищих прошарків, які не перейшли в католицизм та унію, а прагнули боротися проти них. Значного авторитету братському руху надав

вступ до Київського братства гетьмана Війська Запорозь¬кого Петра Конашевича Сагайдачного із всім військом, яке стає не тільки військовою, а й політичною силою, фор¬муючи нові принципи державності, беручи на себе адмі¬ністративні, економічні, політичні функції на українських землях, боронячи їх від самовластя польських властей, особ¬ливо від свавілля польської шляхти.