Страхування в економічній системі суспільства

• Указами та розпорядженнями Президента України;

• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

• нормативними актами (інструкції, методики, положення, на-кази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юс¬тиції України;

• нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

• нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;

• окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалеж-ної України.

Нормативні акти, що їх видає орган, уповноважений здійсню-вати контроль за страховою діяльністю, є обов'язковими для страховиків. Цими актами (наказами, розпорядженнями, рішен-нями колегії) установлюються, по-перше, інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності; по-друге, заходи впливу на страховиків за виявлені порушення — приписи, зупин¬ки, обмеження та відкликання ліцензії; по-третє, вимоги до звіт¬ності й обліку; по-четверте, порядок реєстрації, ліцензування, ви¬лучення з реєстру, ліквідації та реорганізації; по-п'яте, порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів для страхового ринку.

Так, до найважливіших чинних нормативних актів колишньо¬го Укрстрахнагляду належать Методика розрахунку резервів у разі страхування життя, інструкція з ліцензування страхови¬ків, положення про філії та відокремлені представництва страховиків, положення з регулювання розміщення страхо¬вих резервів та деякі інші документи.Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади, як пра-вило, мають розпорядчий характер, окреслюючи, в межах певних адміністративних одиниць особливості виконання заходів, визна¬чених урядовими або відомчими документами. Це можуть бути роз'яснення щодо проведення будь-яких експериментів, особли¬востей муніципального страхування. У зв'язку з віднесенням більшості питань з регулювання страхової діяльності на загаль¬нодержавний рівень роль правових актів місцевої влади у страхо¬вій галузі незначна.

11.Зміст нетто-ставки та навантаження до неї.

#8

В практиці ризикових видів страхування страховий тариф представляє собою тариф-брутто (Tб, до складу якого входить тариф-нетто (Т,) і навантаження (N), тобто Tб = Tn + N.

Кожна із зазначених частин має свою поелементну струк¬турну будову.

Тариф-брутто=Тариф-нетто(Тариф-нетто основний+Ризикова надбавка)+Навантаження(Витрати на превенцію+Витрати на ведення справи+Прибуток)

Тариф-нетто безпосередньо виражає ціну страхового ризику, призначений для здійснення страхових виплат, забезпе¬чує створення страхового фонду та запасного фонду, які форму¬ють страхові резерви. Тариф-нетто складається із тарифа-нетто основного та ризикової надбавки:

Тариф-нетто основний забезпечує виплати за звичайними умовами страхування, а ризикова надбавка - формує запасний фонд для забезпечення виплат при значних коливаннях ризиків, коли є відхилення кількості страхових подій від середнього значення, при можливості підвищених збитків при реалізації ри¬зиків. У накопичувальних видах страхування ризикова надбавка не передбачена, стабільність страхування забезпечується іншими методами та застосуванням теорій вартості грошей у часі.

В основі розрахунку тарифа-нетто виділеного ризику лежить збитковість страхової суми, яка визначається, виходячи із середнього за певний період часу (як правило, за 5 років) рівня виплати страхового відшкодування. При побудові тарифа-нетто основного враховується ймовірність настання страхового випадку, коефіцієнт відношення се¬редньої виплати на один договір страхування до середньої стра¬хової суми на один договір, тобто,