Страхування в економічній системі суспільства

Навантаження (N) покриває витрати страховика на ведення страхової справи (N), витрати на фінансування превентивних за-ходів (Np) та забезпечує заплановану норму прибутковості (Nr).

Враховуючи, що тариф-брутто виражає ціну страхової по¬слуги, яка складається із собівартості та прибутку, то в собівартість страхової послуги включається:

S тариф-нетто;

S витрати на фінансування превентивних заходів;

S витрати на ведення страхової справи.

Тариф-нетто займає найбільшу питому вагу у собівартості страхової послуги і, як правило, не повинен бути меншим за 60 -70% тарифа-брутто. А навантаження складає в загальному страховому тарифі суттєво меншу частину від брутто-ставки - від 9 до 40%.

Розрахунки страхових тарифів у накопичувальному страху-ванні мають свої особливості, такі як:

S розрахунки виконуються із врахуванням демо¬графічної статистики та теорії ймовірності;

S при розрахунках застосовуються методи обчислень довгострокових фінансових операцій, які базуються на концепціях теорій вартості грошей у часі;

S тарифи-нетто складаються із декількох частин, кожна з яких покликана сформувати страховий фонд за од¬ним із видів страхової відповідальності, що включені в умови страхування.

Отже, економічний зміст страхового тарифу можна визна¬чити, як одиницю вимірювання взаємних зобов'язань страховика

12.Стратегія страхової компанії.

Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації— це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети її існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною метою останньої Від ступеня обгрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, дося¬жна, сприяє підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних наслідків.

У практиці страхового менеджменту широко використовує¬ться стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний про¬цес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнто-ваних на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацю-вання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього сере-довища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за ме¬тою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення ме¬ти. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи еконо¬мічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, струк¬турні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних і фізи¬чних осіб тощо.

Проаналізувавши на цьому тлі позитивні та негативні зміни в умовах діяльності страховика, доцільно знайти відповіді на такі за¬питання: