Страхування в економічній системі суспільства

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

S виконання зобов'язань перед страхувальниками; S фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

Витрати страховика

виплата страхових сум та страхових.

відшкодувань за договорами страхування та перестрахування

витрати на ведення страхової справи

витрати на фінансування превентивних заходів

витрати при здійсненні інвестиційної діяльності

Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані ви¬трати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої осо¬би тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страху-вання, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж во¬ни постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми за¬значених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізацїї. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за ра¬хунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

•S постійні та змінні (такий розподіл застосовується в ак-туарних розрахунках);

S залежні та незалежні;S загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укла¬деними договорами. В своїй більшості на відносно постійні витра¬ти не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортан¬ням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

Деякі витрати мають характер залежних та незалежних, їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен врахо-вувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми тг відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. "V зв'язку з цим витрати на ведення страхової справи поділяютьс; на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл.9.1)