Страхування в економічній системі суспільства

Фонд самострахування - формується децентралізованим ме-тодом на рівні господарюючого суб'єкта, його мета - долання тимчасових труднощів та відшкодування втрат в процесі вироб-ництва при настанні страхового випадку шляхом цільового вико¬ристання власних ресурсів, переважно формується у вигляді на¬туральних запасів суб'єкта, але може мати й грошову форму.

Страховий фонд страховика - формується децентралізова¬ним методом за рахунок внесків страхувальників, його мета - ор-ганізація страхового захисту у відповідності до встановлених пра¬вил та умов страхування шляхом виплати страхових сум страху¬вальникам при настанні страхового випадку, а також реалізація економічних інтересів страховика в отриманні прибутку. В сучас¬них умовах зазначений страховий фонд формується тільки у гро¬шовій формі та знімає суперечливість відносини між страхуваль¬ником та страховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах. Так, для страхувальника страховий фонд - це, насамперед, гарант виконання зобов'язань страховика з організації страхового захи¬сту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні.

Для страховика, навпаки, пріоритетним є те, що страховий фонд, насамперед, капітал, який може прирости, тобто принести прибу¬ток, а на другому плані - засіб виконання зобов'язань перед стра¬хувальниками з приводу страхових виплат.

Зазначене протиріччя вирішується застосуванням одного з основних діалектичних законів - єдності та боротьби протилеж-ностей. Всі учасники страхових відносин повинні турбуватись в однаковій мірі про ефективне використання страхового фонду і з приводу його примноження, і з приводу виконання страхових зо¬бов'язань.

Мета страхового фонду - відновлення ситуації, її стабілізація, але не покращення. Тому, значення страхового фон¬ду полягає ще й в тому, що в ньому реалізуються певні еко¬номічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у якості джерела інвестицій в економіку.

До основних принципів функціонування страхового фонду можна віднести:

S комплексність (оптимальність, достатність);

S різноманітність організаційних форм;

•/ врахування специфіки галузей економіки та суб'єктів власності;

S державне регулювання.

В антиризиковій діяльності важливе значення має вибір оп-тимальної форми страхового фонду, виходячи з інтересів опти-мальності та достатності, не загрожуючи економічній стабільності. При цьому за умови фінансування антиризикової діяльності в Україні спочатку використовують можливості фон-ду самострахування та інших форм покриття ризику, а далі до-повнюють ці засоби використанням страхового захисту страхо-вика. Такий підхід зумовлений тим, що критеріями ефективності страхового захисту є його загальність, повнота, реальність.

Отже, в будь-якому випадку вибір форми страхового фон¬ду, способу страхового покриття та варіанту фінансування анти-ризикової діяльності залишається за суб'єктом господарювання. При цьому компенсаційна форма має ефективно поєднуватися з превентивною (попереджувальною). Тому, з огляду на "теорію ідеального страхування", страхове покриття вважається опти-мальним, коли воно більше за очікувані збитки.

27.Розмежування ризиків та їх оцінка.

#22

Найбільш послідов¬ним є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо¬основі є невизначеністю.Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непев¬ність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реаль¬них числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визна¬но лише таку невизначеність, яку можна оцінити кіль¬кісно. Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин мо¬жна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту ха-рактерну особливість, що вона одночасно як два необхідні ком-поненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості: