Страхування в економічній системі суспільства

Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної ді¬яльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат.

Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платі-жні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика. Якщо страховик здійснює страхування високоризикованих (авіаційне, страхування і т. ін.) видів страхування, йому в короткий термін необхідно буде перетворити свої активи на готівкові кошти. Отже, стра¬ховикові з ризикових видів страхування доцільно мати висо-коліквідні активи.

Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взає-мозамінюваними характеристиками. Так, за надійними активами (державні цінні папери) маємо низьку прибутковість. Збалансо-ваний портфель інвестування досягається за допомогою дивер-сифікації вкладень. Диверсифікованість — це розподіл інвести-ційних коштів між категоріями активів інвестування.

Кошти, які надходять від ризикових видів страхування, пере-бувають у розпорядженні страховика протягом терміну дії дого¬вору страхування, тобто, як правило, до одного року. Макси¬мальний період часу між датою акумулювання коштів у страхові' резерви та датою їх використання для страхових виплат стано¬вить рік. Але частина коштів може знадобитися в будь-який час ,' для їх відшкодування збитків за цими договорами страхування. То¬му кошти страхових резервів за договорами ризикових видів

страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткост¬рокові активи.

Кошти, акумульовані в резерви коливань збитковості та катас-|), призначаються для забезпечення виконання страховиком

своїх зобов'язань за договорами страхування у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Кош¬ти цих резервів можуть використовуватися не щороку, тому вони мають бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони мають бути високоліквідними, коли постане потреба використати їх за

призначенням.

Що ж до резервів зі страхування життя, то з огляду на більші терміни дії договорів і виконання зобов'язань здебільшого по за¬кінченні строку дії договору або в обумовлений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший термін та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.Власні кошти страховика, вільні від зобов'язань, можуть бути вкладені переважно в довгострокові та менш ліквідні види активів.

При інвестуванні коштів слід враховувати їх розмір. Від само¬го початку діяльності страховика значну частку інвестицій стано-влять власні кошти, насамперед статутний фонд. У ході діяльно-сті головним джерелом інвестицій стають страхові резерви.

Отже, страховик обирає власну інвестиційну політику, вихо-дячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих ко¬штів. Компанії, які здійснюють страхування життя, на відміну від страховиків, що проводять ризиковані види страхування, довше володіють коштами і можуть інвестувати їх у нерухомість, дер¬жавні цінні папери та інші довгострокові активи. Для компаній, які здійснюють ризикові види страхування, слід робити акцент на більш ліквідних інвестиційних коштах.

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові резер¬ви мають бути представлені активами таких категорій:

* грошові кошти на розрахунковому рахунку;

* банківські вклади (депозити);

* нерухоме майно;