Страхування в економічній системі суспільства

Недоліком цієї системи страхування є те, що великі, мас¬штабні ризики, які можуть мати тяжкі наслідки для страхуваль¬ника, залишаються на його власному утриманні. А відтак, перед страхувальником знову ж постає проблема управління та фінан-сування ризиків.

Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких нази-вається показаною вартістю. За цією системою страхове відшко-дування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показа-ної вартості об'єкту страхування. Тобто відповідальність страхо¬вика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми.

Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:

S показана вартість дорівнює дійсній вартості об'єкта;

•S показана вартість менша від дійсної вартості об'єкта.

Якщо показана вартість застрахованого об'єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки то-тожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показа-на вартість об'єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою про-порційної відповідальності.

Страхування за системою граничного страхового забезпечен¬ня передбачає встановлення завчасно певної межі відповідаль¬ності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді ко-ефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (ко-ефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Систе¬ма граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогос¬подарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.

На практиці можлива ситуація, коли страхування здійснюється на випадок настання граничних збитків. Тобто мож¬ливе настання великих збитків, що перевищують певну величину, зафіксовану в договорі страхування. У цьому випадку необхідно особливо ретельно підходити до вибору страхової компанії, щоб вона володіла достатніми фінансовими ресурсами для виконання взятих зобов'язань.Страхування граничних збитків будується за таким же принципом, що й використання франшизи. Тільки франшиза розташовується в сфері невеликих та середніх ризиків, а страху-вання граничних збитків відбувається в сфері великих, масштаб-них ризиків.

39.Створення та розміщення статутного й резервного фондів.

Фонди страховика представляють собою певні виокремлені фінансові ресурси, що призначені для забезпечення безперервно¬го відтворювального процесу та є однією з особливостей фінан¬сово-господарської діяльності страховика. В сучасних умовах господарювання однією із умов діяльності страховика є :

S наявність сплаченого статутного фонду;

S створення резервного фонду (у відповідності до зако¬нодавче встановлених норм);

^формування специфічних фондів та резервів.

Статутний фонд (статутний капітал - в обліку та звітності) формується у відповідності до чинного законодавства за рахунок внесків засновників та у розмірах, передбачених Законом про страхування (не менше, як 1 млн. ЄВРО для страховика, що здійснює ризикове страхування та 1,5 млн. ЄВРО при здійсненні страхування життя). Зазначений фонд складає основу власного капіталу страховика на початковому етапі функціонування стра¬хової компанії. В подальшому власний капітал страховика фор¬мується за рахунок поповнення із прибутку від страхової діяль¬ності, доходів від інвестування коштів, додаткового капіталу.

Наступний елемент фондів страхової компанії - резервний фонд, який ще називають резервним капіталом, а у світовій прак¬тиці - „резерви капіталу". Методика його формування не має га¬лузевої специфіки та відповідає загальним принципам організації