Страхування в економічній системі суспільства

(перестраховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед

страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у

порядку, визначеному законом.

58.Принципи добровільного страхування.

#50,#28

59.Суть та особливості пропорційного та непропорційного страхування.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забез-печення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового

забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).

< Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і від-шкодовує його в певній пропорції, то в разі використання систе-ми першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає від¬шкодуванню і від якого походить назва цієї системи).

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб за-охочення страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Вони втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею (звідси назва системи) і фактичним рів¬нем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо.

60.Особливості оплати праці і стимулювання працівників страхових організацій (страхові агенти та страхові брокери).

Страховий посередник — одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком.

Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентст¬ва, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Закон України «Про страхування» дає таке визначення посе-редників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових бро¬керів).

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одер¬жання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з випла¬тами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові аген¬ти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які заре-єстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страхово¬му ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.