Страхування в економічній системі суспільства
* цінні папери, що передбачають одержання доходу;
* цінні папери, що емітуються державою;
* права вимог до перестраховиків;
* довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страху¬вання життя, банківські метали, інвестиції в економіку України).
З метою захисту страхувальників від невиконання страхови¬ком своїх зобов'язань установлюється державний контроль за ін-вестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в неру-хомість — не більш як 10 % загального обсягу резервів за кож-ним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані
Розділ 20. Фінансова надійність страховика
531
кредити — не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити — Не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, —_ не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку — не більш як З % загальної суми резервів.
З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед зі страхування життя, збільшенням розміру страхових резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі нашої країни. Але обсяг коштів, акумульованих страховиками, на відміну від бан¬ківських, ще малий. Це тому, що розмір статутних фондів стра¬хових компаній значно менший, ніж розмір таких самих фондів
банків.
Зростання продажу страхових послуг сприятиме збільшенню інвестування. Добра передумова до цього така: витрати на при-дбання страхової послуги дозволено включати до собівартості продукції (послуги). Що ж до фізичних осіб, то їм слід було б на¬давати податкові пільги.
Зростання інвестиційної можливості страхової системи забез-печувалося б наявністю державної перестраху вальної компанії. Низька фінансова місткість українського страхового ринку при-зводить до того, що значні суми страхових премій, тобто інвес-тиційні ресурси, надходять до іноземних перестрахувальних компаній. Наявність державної перестрахувальної компанії спри¬яла б акумулюванню певної частини страхових премій, які нині надходять за кордон. Така компанія могла б узяти на себе відпо¬відальність за ризиками, які перевищують суми, що їх здатні ли¬шити в себе прямі страховики. Частина цієї суми могла б лиша¬тися на власне утримання, а решта — бути переданою іншим страховим та перестрахувальним компаніям у нашій державі та за її межами. Завдяки цьому зменшилася б частка страхових пре¬мій за договорами перестрахування в інші країни і збільшився б обсяг власних інвестиційних коштів.
Надходження інвестиційних ресурсів страховика у сфери, важливі для розвитку суспільства, мають бути відповідно обумовлені, а їх вкладення бути надійними як для страховика, так і для страхувальника. Слід також приділити увагу вимо¬гам, які застосовуються при визначенні рівня покриття коштів, що інвестуються страховиком. Щоб вкладення страховика бу¬ли доцільними, перегляд структури та рівня покриття інвести-ційних коштів має враховувати надійність вкладів та їх лікві-дність. Тому ефективна інвестиційна діяльність страховика залежить насамперед від розвитку фінансового ринку, а також від забезпечення вільного доступу до нього страхових ком-паній.
45.Класифікація страхових ризиків.
#3
46.Організаційні форми страхування.
Добровільне (#28), обов’язкове (#25)