Іспит з курсу Теорія грошей 2

Центральні банки відіграють помітну роль у касовому виконанні державного бюджету. Суть касового виконання бюджету полягає в організації надходження грошових коштів до бюджету (податки, збори, виторг від реалізації державних цінних паперів) і видачі бюджетних коштів у процесі виконання бюджету. Центральний банк, як правило, веде рахунок Міністерства фінансів (казначейства) і забезпечує таким чином розрахунково-касове обслуговування уряду, що дає змогу, у свою чергу, уряду, враховуючи особливий статус банку, мінімізувати ризики, пов'язані з банківським обслуговуванням.

В окремих країнах кошти державного бюджету зберігаються не тільки у центральному банку, а й у комерційних банках.

Центральні банки, виконуючи роль фінансового агента уряду, як правило, беруть активну участь в організації випуску державних боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.

В Україні Національний банк здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, виконує функції платіжного агента уряду з обслуговування державного боргу, є кредитором уряду.Провідник монетарної політики. Найважливішою функцією центрального банку є визначення і реалізація монетарної політики. Взагалі функції центрального банку тісно переплітаються, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені, проте, безумовно, проведення монетарної політики є вінцем діяльності центрального банку, оскільки саме в цій функції найповніше реалізується призначення центрального банку і в тій чи іншій формі проявляються усі інші його функції. Разом з тим монетарна політика центрального банку слугує ключовим елементом всієї грошової системи країни. На ній базується весь механізм державного регулювання грошового обороту.

В Україні провідником монетарної політики є Національний банк як центральний банк країни.

Крім розглянутих основних функцій, центральні банки виконують ще й додаткові функції, які сприяють реалізації їх призначення. Вони здійснюють аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складають банківську та монетарну статистику, інформують громадськість та дають роз'яснення щодо монетарної політики, представляють інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками.

47. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ У МЕХАНІЗМІ ГРОШОВОГО ОБІГУ.

Англійський економіст Т.Тук — автор відомої книги «Дослідження законів грошового обігу» (1844 p.), розглядаючи суть кредиту, писав, що в найпростішому визначенні він являє собою довіру однієї особи до іншої, на підставі якої у позику в грошах або товарах надається певна сума капіталу; зазначена сума підлягає поверненню. За користування цією послугою боржник сплачує обумов¬лений на договірних засадах відсоток.

У цих визначених майже півтора століття тому простих дефініціях виділяються загальні характеристики, що роз¬кривають зміст кредиту. В них акцентується увага на двох головних рисах цього економічного поняття: по-пер¬ше, кредит має розглядатися як побудований на довірі специфічний тип економічних відносин; по-друге, він є виданою на умовах повернення і платності однією особою іншій певною сумою грошового капіталу. Йдеться, отже, про те, що кредитні відносини виникають між креди¬тором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів та їх використання на умовах повернення і платності. У такій дефініції найповніше визначено зміст економічної категорії, що розглядається.

Реалізація кредитних відносин забезпечується функці¬онуванням у тій чи іншій країні відповідної інституційної структури. Інституційними ланками кредитної системи є банки (центральні та комерційні), а також усілякі небанківські фінансово-кредитні установи. Роль останніх у су¬часній ринковій економіці невпинно зростає. Власне, сту¬пінь розвитку кредитних відносин певної країни значною мірою визначається розгалуженістю мережі та ступенем функціонального розвитку небанківських фінансово-кре¬дитних установ.

Слід розрізняти і такі поняття: кредитний механізм та кредитна політика. Кредитний механізм — це певна сукупність принципів, організаційних форм, методів і пра¬вил, що регулюються чинним законодавством і забезпе¬чують необхідні умови реалізації кредитних відносин. Кре¬дитна політика характеризує інше. Вона обіймає систему фінансово-кредитних заходів держави — її Центрального банку чи інших виконавських структур, спрямованих на досягнення певних економічних цілей. Кредитна політика спирається на відповідні інституційні установи та дійсний кредитний механізм.