Іспит з курсу Теорія грошей 2
Механізм саморегулювання грошового ринку. Швидкість обігу грошей
Класична монетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економіки діє автома¬тичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться про функцію захисних стабілізаторів, які автома¬тично спрямовують розвиток грошової системи в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йде про розвиток лише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага величин Ms і Md ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що у випадках, коли існує недостат¬ність грошей або їх надлишок, грошова система включає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідного врівноваження монетарного ринку.
Однією з функціональних ланок механізму самоналагодження грошової рівноваги є ціновий стабілізатор. Принципи його дії у найзагальнішому плані вже розгля¬далися вище. Надлишок пропозиції, викликаний не лише екзогенними, а й ендогенними чинниками, породжує через ціновий мультиплікатор інфляційне знецінення грошей, зниження їх відносної вартості і відповідне пристосування автоматично переоціненої грошової маси до наявного по¬питу. Мова, отже, йде про забезпечення рівноваги на грошовому ринку за рахунок зміни темпу інфляції, який урівноважується з темпом зростання номінальної пропо¬зиції грошей.
Звичайно, ці процеси не можна спрощувати. Кореля¬ційний зв'язок між дією цінового механізму та розвитком процесу врівноваження попиту і пропозиції грошей є на¬багато складнішим, ніж це здається попервах. Він має багатоступінчасту структуру. В ньому діють прямі та обер¬нені вектори, суть і функції яких треба глибоко усвідомити. У наступному розділі посібника ці питання є предметом спеціального вивчення.
Автоматичним регулятором грошового ринку виступає і кредитний мультиплікатор, дія якого розглядалася в одному з попередніх параграфів. Слід підкреслити, що у наведеному раніше аналізі йшлося про потенційні мож¬ливості мультиплікації банківських грошей та здійснення на цій основі кредитної емісії. Однак наявність такої мож¬ливості зовсім не означає її механічної реалізації. Коли при обов'язковій нормі резерву 20 % мультиплікатор до¬рівнює 5 одиницям, то це зовсім не означає, що саме у стільки разів обов'язково зросте грошова маса. Кредитна емісія сперта на визначені реальним попитом на гроші боргові зобов'язання, і вже це відповідно регулює кількісні параметри грошового ринку.
Як одну з ланок саморегуляції співвідношення попиту і пропозиції грошей можна розглядати і механізм замі¬щення, що зумовлює відповідні зміни структури порт¬фельних активів. При екзогенному збільшенні пропозиції грошей учасники господарського процесу доходять виснов¬ку про те, що частина портфеля активів, яку вони три¬мають у грошовій формі, є надмірною. Звідси можна пе¬редбачити, що, прагнучи максималізувати корисність ба¬гатства, його власники віддадуть перевагу заміщенню грошей іншими активами. Тому ефект заміщення надмір¬ності грошей активами іншого порядку (облігаціями, акці¬ями, навіть товарами інвестиційного призначення, довгос¬трокового користування, ювелірної цінності тощо) може також розглядатися як дія, що сприяє самоврегулюванню монетарного ринку.У структурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить ще одному саморегуляторові монетарного ринку, на дії якого слід зупинитися докладніше. Це швидкість обігу грошей (V). Показник V характеризує швидкість обігу однієї гро¬шової одиниці. Він показує, скільки в середньому разів на рік певна грошова одиниця (гривня, долар) витрачається на купівлю товарів і послуг. Виходячи з кількісного рів¬няння І.Фішера (Ms = PY/V), яке розглядалося в попе¬редньому аналізі, можна визначити V як співвідношення PY/Ms.
V=PY/Ms (2.5)
Через формулу 2.5 показник швидкості обігу грошей розраховується в банківській статистиці як співвідношення номінальної величини ВВП (РУ) до МІ або до М2.
Теорія грошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною, на розміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник V є обернено пропорційною величиною до пропозиції — грошей V=f (Ms) і прямо пропорційною ставці відсотка V=f(r+). Позаяк Ms безпосередньо пов'язана з величиною касових залишків (k), то можна легко встановити, що швидкість обігу всієї пропозиції грошей знаходиться у прямій залежності і до зазначеного показника. Достатньо очевидним є вплив на величину V інфляційних очікувань.
Удосконалення грошового обігу — скорочення періодів між видачею платні, широке використання кредитних кар¬ток, електронного зв'язку, який прискорює здійснення платежів — все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлює систему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою.