Іспит з курсу Теорія грошей 2

У випадку, коли векселі продаються банкам, вони по¬трапляють у сферу грошового обігу і стають одним із різновидів банківських грошей (банкнотою) — загально¬визнаним ліквідним платіжним засобом. Особливістю цих грошей є те, що вони мають опертям видані в кредит реальні матеріальні цінності. Зазначимо й те, що найчас¬тіше векселі погашаються взаємним зарахуванням борго¬вих зобов'язань без готівкових грошей. Так вексельний обіг зменшує потребу в готівкових грошах і певною мірою розширює межі відтворювального процесу.

Крім векселів, у сучасній ринковій економіці широко застосовуються й інші форми кредитних грошей. Це — банкнота, суть якої було розглянуто в попередніх темах. З розвитком банківської системи з'явилися банківські чеки, які являють собою письмове розпорядження власника ра¬хунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві. Це ж стосу¬ється кредитних карток, які для торговельної організації є гарантією відкриття покупцеві кредиту в банку. Специ¬фічною формою кредитних зобов'язань є облігації та акції, а також інші активи, що відповідно до своєї ліквідності широко використовуються у кредитних операціях.Аналіз цих процесів засвідчує, отже, те, що з розвитком кредиту докорінно змінюється структура грошових відно¬син. Кредит спершу істотно обмежує, а потім і взагалі витісняє застосування звичайних грошей — грошей-това-ру. Водночас він зумовлює виникнення специфічних за¬собів обігу — спертих на боргові зобов'язання кредитних грошей. Утвердивши себе, кредит утверджує й власні засоби грошового обігу.

Кредитний характер таких грошей є гарантом того, що вони мають опертям реальні, наявні в суспільстві матеріальні цінності. За висловом Й. Шумпетера, кредит карбує гроші з майна. Водночас потрібно бачити і різницю між грошима, емісію яких здійснює Центральний банк, і грошима, що утворю¬ються комерційними банками. Випускаючи в обіг кредитні гроші, Центральний банк породжує вимоги до всіх суб'єктів економіки — домашніх господарств і підприємств, всього населення. У противагу цьому комерційні банки, здійсню¬ючи емісійний процес, породжують вимоги суб'єктів гос¬подарської діяльності самих до себе. В цьому полягає одна з переваг кредитних грошей, що утворюються комерцій¬ними банками, яка не завжди береться до уваги.

40. ЕТАПИ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ. МЕХАНІЗМ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ. НАСЛІДКИ РЕФОРМИ ТА ДІЇ УРЯДУ ЩОДО ПІДТРИМКИ СТАБІЛЬНОСТІ ГРИВНІ.

Можна виділити кілька етапів реформи:

- перший етап (січень - листопад 1992 p.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі;

- другий етап (листопад 1992 - серпень 1996 p.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;

- третій етап (вересень 1996 p.), яким успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одиниці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготовлено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витісненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання.

Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібералізації цін. Щоб уникнути "готівкової кризи", і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.

Спочатку передбачалося, що купоно-карбованець буде запроваджуватися "м'яко", поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4- 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець "заповнив" весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню. У листопаді 1992 р. указом Президента "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи - створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;