Іспит з курсу Теорія грошей 2

Поряд із формуванням відносної вартості та ціни грошей принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між їх попитом і пропо¬зицією, формування ситуації, за якої Md = Ms. Часто нестабільність грошової системи пов'язується з надмір¬ністю емісії грошей, яка породжує їх знецінення. За зміс¬том ця констатація відповідає дійсності, але вона зачіпає лишень поверхові аспекти цієї проблеми, вказує не на причини дестабілізаційних процесів, а на їхні наслідки.

А от криза у функціонуванні грошової системи по¬роджується не інфляцією як такою. Інфляція не є пер¬шопричиною. Дестабілізація грошової системи і звідси - розвиток інфляційних процесів починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Не існує і не може існувати надмірності емісії грошей взагалі. Надмірність грошової емісії як економічне явище може розглядатися лише відносно попиту грошей. Мається на увазі ситуація Ms > Md. За відсутності такого порівняння будь-які твердження щодо перенасиченості грошової маси позбавлені необхідної аргументації. Можна змоделювати ситуацію, за якої надмірність гро¬шей в обігу виникає при абсолютному скороченні Ms, і водночас вона може не виникнути в ситуації, коли зрос¬тання Ms не випереджає зростання Md. У цьому контексті слід враховувати і те, що деструк¬тивною для економіки в цілому, в т.ч. і для грошової системи, є не лише надмірність грошової емісії, а й її нестача, незадоволення грошового попиту. В теорії грошей опрацьовано декілька теоретичних мо¬делей встановлення рівноваги на монетарному ринку. Йдеться про визначення рівноваги Ms = Md в одному випадку як функції номінальної норми відсотка, в іншо¬му — як функції від динаміки цін. Легко зрозуміти, що в першому випадку має місце кейнсіанський підхід до про¬блеми встановлення рівноваги на грошовому ринку, у дру¬гому — монетаристський.

Встановлення рів¬новаги (точка Е) із врахуванням впливу на попит і про¬позицію грошей екзогенно заданої величини ставки від¬сотка. Це типово кейнсіанська модель грошового ринку, зміст якої було розглянуто вище. Слід звернути увагу на активну функцію норми відсотка, яка безпосередньо впли¬ває не лише на попит, а й на пропозицію грошей моне¬тарного ринку. Вертикальна крива пропозиції грошей (Ms2) базується на припущенні незмінності маси грошового обігу. Екзоген¬ним параметром є Ms2, а змінною величиною - лише величина попиту на гроші, динаміка якого відображається похилою Мd1. Їх перехрещення в точці Е2 визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми відсотка (r1*), яка в да¬ному разі є не екзогенною заданою, а похідною величиною. Ця ситуація також розглядалася в попередньому пара¬графі, коли йшлося про специфіку реалізації механізму М>МV>НД, де г, виконуючи в економічному процесі пасивну роль, не впливає на співвідношення Ms та Md. Точкам ЕІ та Е2 відповіда¬ють дві величини — МІ та М2. їхній зміст зрозумілий. Вони визначають кількісні пара¬метри маси грошей в обігу, що забезпечують стан рівно¬ваги на монетарному ринку. Взаємна залежність Md і Ms від цінової динаміки. І в да¬ному разі у відповідності з монетаристським тлумачен¬ням MS розглядається як на¬перед задана величина. Вона за монетаристською концеп¬цією не залежить від цінової динаміки і тому представлена на графіку як пряма MSMS, що перпендикулярна осі абсцис. Пряма OMd характеризує пропорційну залежність попиту на гроші від Р. На графіку показано, що монетарний ринок знаходитиметься у стані рівноваги за умови, коли рівень цін досягає точки Р* — рівноважної ціни.

Механізм саморегулювання грошового ринку. Швидкість обігу грошейКласична монетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економіки діє автома¬тичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться про функцію захисних стабілізаторів, які автома¬тично спрямовують розвиток грошової системи в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йде про розвиток лише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага величин Ms і Md ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що у випадках, коли існує недостат¬ність грошей або їх надлишок, грошова система включає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідного врівноваження монетарного ринку.

Однією з функціональних ланок механізму самоналагодження грошової рівноваги є ціновий стабілізатор. Принципи його дії у найзагальнішому плані вже розгля¬далися вище. Надлишок пропозиції, викликаний не лише екзогенними, а й ендогенними чинниками, породжує через ціновий мультиплікатор інфляційне знецінення грошей, зниження їх відносної вартості і відповідне пристосування автоматично переоціненої грошової маси до наявного по¬питу. Мова, отже, йде про забезпечення рівноваги на грошовому ринку за рахунок зміни темпу інфляції, який урівноважується з темпом зростання номінальної пропо¬зиції грошей.

Звичайно, ці процеси не можна спрощувати. Кореля¬ційний зв'язок між дією цінового механізму та розвитком процесу врівноваження попиту і пропозиції грошей є на¬багато складнішим, ніж це здається попервах. Він має багатоступінчасту структуру. В ньому діють прямі та обер¬нені вектори, суть і функції яких треба глибоко усвідомити. У наступному розділі посібника ці питання є предметом спеціального вивчення.

Автоматичним регулятором грошового ринку виступає і кредитний мультиплікатор, дія якого розглядалася в одному з попередніх параграфів. Слід підкреслити, що у наведеному раніше аналізі йшлося про потенційні мож¬ливості мультиплікації банківських грошей та здійснення на цій основі кредитної емісії. Однак наявність такої мож¬ливості зовсім не означає її механічної реалізації. Коли при обов'язковій нормі резерву 20 % мультиплікатор до¬рівнює 5 одиницям, то це зовсім не означає, що саме у стільки разів обов'язково зросте грошова маса. Кредитна емісія сперта на визначені реальним попитом на гроші боргові зобов'язання, і вже це відповідно регулює кількісні параметри грошового ринку.