Іспит з курсу Теорія грошей 2

Як одну з ланок саморегуляції співвідношення попиту і пропозиції грошей можна розглядати і механізм замі¬щення, що зумовлює відповідні зміни структури порт¬фельних активів. При екзогенному збільшенні пропозиції грошей учасники господарського процесу доходять виснов¬ку про те, що частина портфеля активів, яку вони три¬мають у грошовій формі, є надмірною. Звідси можна пе¬редбачити, що, прагнучи максималізувати корисність ба¬гатства, його власники віддадуть перевагу заміщенню грошей іншими активами. Тому ефект заміщення надмір¬ності грошей активами іншого порядку (облігаціями, акці¬ями, навіть товарами інвестиційного призначення, довгос¬трокового користування, ювелірної цінності тощо) може також розглядатися як дія, що сприяє самоврегулюванню монетарного ринку.

У структурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить ще одному саморегуляторові монетарного ринку, на дії якого слід зупинитися докладніше. Це швидкість обігу грошей (V). Показник V характеризує швидкість обігу однієї гро¬шової одиниці. Він показує, скільки в середньому разів на рік певна грошова одиниця (гривня, долар) витрачається на купівлю товарів і послуг. Виходячи з кількісного рів¬няння І.Фішера (Ms = PY/V), яке розглядалося в попе¬редньому аналізі, можна визначити V як співвідношення PY/Ms.

V=PY/Ms (2.5)

Через формулу 2.5 показник швидкості обігу грошей розраховується в банківській статистиці як співвідношення номінальної величини ВВП (РУ) до МІ або до М2.

Теорія грошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною, на розміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник V є обернено пропорційною величиною до пропозиції — грошей V=f (Ms) і прямо пропорційною ставці відсотка V=f(r+). Позаяк Ms безпосередньо пов'язана з величиною касових залишків (k), то можна легко встановити, що швидкість обігу всієї пропозиції грошей знаходиться у прямій залежності і до зазначеного показника. Достатньо очевидним є вплив на величину V інфляційних очікувань.

Удосконалення грошового обігу — скорочення періодів між видачею платні, широке використання кредитних кар¬ток, електронного зв'язку, який прискорює здійснення платежів — все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлює систему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою.Мова йде про з'ясування специфічної функції цього показника, його ролі в механізмі саморегуляції монетарного ринку, урівнова¬женні попиту і пропозиції грошей. Тому наша увага має бути прикута до формули V=f(Ms), яка виражає обернену залежність швидкості обігу грошей від пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну (задану) величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці має зрости. Зав¬дяки такій редакції система грошового обігу пристосову¬ється до екзогенних змін Ms. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, ком¬пенсується прискоренням V. Важливо звернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

27. ПОНЯТТЯ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ. ПРОЦЕНТНА СТАВКА ТА ДИСКОНТ. ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ НОРМУ ВІДСОТКА.

На відміну від лихварського банківський кре¬дит, що спрямовується на цілі підприємництва, спертий на нагромадження позичкового капіталу. Як уже згаду¬валося, позичковий капітал являє одну з форм грошового капіталу, що надається його власником з метою отримання прибутку у вигляді позичкового відсотка на тимчасове користування підприємцеві.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками, Він безпосередньо не інвестується його власником у роз¬виток процесу продукування — виробництво, торгівлю, ко¬мерцію. Це здійснює інша особа — підприємець, якому зазначена форма капіталу передається на тимчасове ко¬ристування. В результаті відбувається роздвоєння капі¬талу на капітал-власність і капітал-функцію: власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Ця умова регла¬ментується в кожній країні чинним законодавством і с непорушною. Отримавши сертифікат, ви вклали свої гроші на певний термін у банк, який розпоряджається ними на свій розсуд, але власником цих грошей протягом усього часу їх використання як позичкового капіталу лишаєтеся ви.

Позичковий капітал — це капітал, що реалізує себе як товар. У даному разі об'єктом купівлі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Особ¬ливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну від продажу звичайного товару він здається в позику - тобто відчужується від свого влас¬ника лише на певний час і за умови повернення з по¬зичковим відсотком.

Гроші, як ми знаємо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, креди¬тор (особа А) передає підприємцеві (особі Б) не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в про¬цесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах — приносить прибуток. Тобто особа Б бере в позику не просто гроші, а гроші як капітал, гроші як вартість самозростання. Але після цієї дії гроші ще не стали капіталом. Вони оцінюються лишень як можливий капітал. Тільки у процесі свого функціонального споживання гроші збільшують свою вартість і реалізують себе як капітал. Лише повернення боргу здійснюється грошима як реалізованим капіталом. Гроші даються в позику як грошовий капітал у потенції; вони повертаються до кредитора як реалізований капітал, як величина, що несе не тільки авансовану, а й нарощену вартість.