Іспит з курсу Теорія грошей 2
Мова йде про з'ясування специфічної функції цього показника, його ролі в механізмі саморегуляції монетарного ринку, урівнова¬женні попиту і пропозиції грошей. Тому наша увага має бути прикута до формули V=f(Ms), яка виражає обернену залежність швидкості обігу грошей від пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну (задану) величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці має зрости. Зав¬дяки такій редакції система грошового обігу пристосову¬ється до екзогенних змін Ms. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, ком¬пенсується прискоренням V. Важливо звернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.
27. ПОНЯТТЯ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ. ПРОЦЕНТНА СТАВКА ТА ДИСКОНТ. ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ НОРМУ ВІДСОТКА.
На відміну від лихварського банківський кре¬дит, що спрямовується на цілі підприємництва, спертий на нагромадження позичкового капіталу. Як уже згаду¬валося, позичковий капітал являє одну з форм грошового капіталу, що надається його власником з метою отримання прибутку у вигляді позичкового відсотка на тимчасове користування підприємцеві.
Позичковий капітал характеризується такими ознаками, Він безпосередньо не інвестується його власником у роз¬виток процесу продукування — виробництво, торгівлю, ко¬мерцію. Це здійснює інша особа — підприємець, якому зазначена форма капіталу передається на тимчасове ко¬ристування. В результаті відбувається роздвоєння капі¬талу на капітал-власність і капітал-функцію: власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Ця умова регла¬ментується в кожній країні чинним законодавством і с непорушною. Отримавши сертифікат, ви вклали свої гроші на певний термін у банк, який розпоряджається ними на свій розсуд, але власником цих грошей протягом усього часу їх використання як позичкового капіталу лишаєтеся ви.
Позичковий капітал — це капітал, що реалізує себе як товар. У даному разі об'єктом купівлі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Особ¬ливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну від продажу звичайного товару він здається в позику - тобто відчужується від свого влас¬ника лише на певний час і за умови повернення з по¬зичковим відсотком.
Гроші, як ми знаємо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, креди¬тор (особа А) передає підприємцеві (особі Б) не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в про¬цесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах — приносить прибуток. Тобто особа Б бере в позику не просто гроші, а гроші як капітал, гроші як вартість самозростання. Але після цієї дії гроші ще не стали капіталом. Вони оцінюються лишень як можливий капітал. Тільки у процесі свого функціонального споживання гроші збільшують свою вартість і реалізують себе як капітал. Лише повернення боргу здійснюється грошима як реалізованим капіталом. Гроші даються в позику як грошовий капітал у потенції; вони повертаються до кредитора як реалізований капітал, як величина, що несе не тільки авансовану, а й нарощену вартість.Як наслідок змінюється економічний статус не лише особи Б, а й особи А. І кредитор, і боржник стають не просто власниками грошей, а власниками капіталу. Так від¬бувається капіталізація економічних відносин. Водночас слід враховувати, що у відносинах між кредитором і боржником головним суб'єктом капіталізації виступає не особа А, як це здається, а особа Б — підприємець, що бере гроші у кредит і забезпечує їх реальне самозростання.
Існує декілька джерел нагромадження позичкового капіталу. Це передусім грошовий капітал, що тимчасо¬во вивільняється у процесі обігу промислового (а також торговельного) капіталу. Таке вивільнення здійснюється: а) нагромадженням у вигляді амортизаційних відрахувань певної частки чолового капіталу; б) тимчасово вільні кошти утворюються за рахунок того, що продаж готової продукції та закупівлі нової сировини, палива й матеріалів, вико¬ристовувані в подальшому виробництві, не збігаються в часі; в) таке нагромадження здійснюється внаслідок накопичення протягом певного часу і фонду оплати праці, а також частки доходу, що розподіляється між власниками засобів виробництва (скажімо, акціонерами), і тієї частки, яка виплачується у вигляді податків.
Друге джерело позичкового капіталу — капітали ран¬тьє; грошовий капітал осіб, які самі не займаються під¬приємницькою діяльністю, а живуть за рахунок отримання відсотка од використання капіталу як власності — здачі нагромаджених коштів у кредит.
Третє джерело позичкового капіталу — частка грошо¬вих доходів і збережень різних верств населення, що тимчасово перевищує їх поточний фонд споживання. Приз¬начені для реалізації в майбутньому відкладеного попиту, ці кошти зосереджуються на депозитних рахунках бан¬ківсько-кредитних установ і перетворюються на позичко¬вий капітал.