Іспит з курсу Теорія грошей 2
39. КРЕДИТНІ ГРОШІ ТА ЇХ ВИДИ.
Матеріалізацією «грошей як капіталу» є кре¬дитні гроші. Специфічна ознака останніх — те, що вони не можуть розглядатися як звичайні гроші, знак вартос¬ті монетарного товару. Зміст заперечення попередньої форми грошей полягає не лише у формуванні нових гро¬шових функцій, про що йшлося вище. Головним у цьому є те, що розвиток кредитних грошей здійснюється на інших, порівняно з простими грошовими формами, мате¬ріальних засадах. Кредитні гроші репрезентують в обігу вартість капіталу, тобто не просто вартість, а вартість, що зростає сама.
Як і при розгляді попереднього питання, маємо врахо¬вувати етапність становлення кредитних грошей. Еконо¬мічна теорія розмежовує кредитні гроші як передумову грошового (позичкового) капіталу і гроші більш високого порядку — кредитні гроші, що є результатом функціону¬вання та розвитку капіталу. Якщо перша найелементар¬ніша форма кредитних грошей, виникнувши з простого боргового зобов'язання і функції засобу платежу, ще ли¬шалася знаком монетарного товару, то друга являє собою гроші, що приносять відсоток, гроші — знак вартості гро¬шового капіталу, що перебуває в обігу. Йдеться, отже, про якісно нову форму кредитних грошей — грошей, що виражають специфіку вартості, яка у процесі свого фун¬кціонального застосування здатна до самозростання.
Підсумовуючи сказане, маємо можливість зробити те¬оретичні висновки, які складуть методологічну основу ви¬значення загальної специфіки розвиненої форми кредит¬них грошей, що нині є провідним різновидом грошей рин¬кової економіки. Ось ці висновки.1) Кредитні гроші є матеріальним носієм «грошей як капіталу». В них зазначена форма грошей отримує аде¬кватний собі функціональний вираз. 2) Кредитні гроші представляють в обігу не вартість монетарного товару, а відокремлену вартість капіталу; вони є специфічною формою реалізації останньої. Мінова вартість капіталу утворює внутрішню субстанцію кредитних грошей. 3) Сфе¬ра безпосереднього застосування кредитних грошей обме¬жується обігом Г — Т — Г.
Нарешті, ще одне загальнотеоретичне обгрунтування специфіки кредитних грошей, сперте на попередні харак¬теристики їхньої суті.
Як зазначалося вище, на ранніх етапах товарного ви¬робництва, коли переважною формою грошей були гроші-товар, останні, переходячи зі сфери простого товарного сзбігу в сферу обігу капіталу, брали на себе додаткову функцію: поряд із чоловою функцією — обслуговування обігу Т — Г — Т вони починали обслуговувати й іншу сферу — обіг Г — Т — Г, реалізуючи в такий спосіб свою додаткову споживчу вартість — здатність функціонувати в ролі грошового капіталу і так забезпечувати отримання їх власником певного відсотка.
Подібна трансформація відбувається і в реалізації кре¬дитних грошей. Перетворившись на провідну грошову фор¬му ринкового господарства, вони також почали виражати різнопорядкові та взаємопротилежні за змістом економічні відносини: застосовуватися у своїй головній якості — об¬слуговувати обіг капіталу і в додатковій — обіг товарів. При цьому, знаходячись в одному визначенні, кредитні гроші діалектично заперечують себе в іншому. Реалізу¬вавши себе в адекватній своєму змістові сфері обігу Г — Т — Г, вони, переходячи у сферу Т — Г — Т, також отри¬мують нову додаткову споживчу вартість. Одначе специ¬фіка останньої протилежна додатковій споживчій вартості простих грошей. В цьому випадку йдеться про додаткову функцію кредитних грошей, пов'язану з обслуговуванням не руху капіталу, а звичайного товарообігу, яка у принципі їм не притаманна.
З розвитком цих процесів подвоюється вартісна оцінка кредитних грошей. Вона виражається, з одного боку, як вартість звичайних грошей — їхня купівельна спромож¬ність, тобто як вартість певної маси товарів, що її можна на них придбати, а з іншого — як вартість грошового капіталу, вимірювана нормою відсотка, що отримується від його функціонального застосування.
Такою — дещо складною, але винятково важливою в теоретичному відношенні є загальна обгрунтованість специфіки кредитних грошей, суть якої слід збагнути. Без цього неможливо зрозуміти й наступне коло питань — розібратися в характеристиці конкретних функціональних -форм кредитних грошей.
Найпростішою і воднораз найпоширенішою формою кредитних грошей є вексель — цінний папір, що виписується боржником (у ролі останнього може бути не лише приватна особа чи фірма, а й представницький орган держави, як-от скарбниця) і передається його кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактичну метаморфозу товару в грошову форму. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей не вистачає, їх замінює вексель. Особа (фізична чи юридична), що продала свої товари в кредит на підставі виданого їй векселя, має право отримати від покупця гроші лише після певного строку. Але якщо їй потрібні кошти раніше, вона може продати вексель, що знаходиться в її розпо¬рядженні, банкові. Така операція зветься обліком векселів, за здійснення її банк отримує обліковий відсоток. Замість обліку векселів їх власник може отримати у банка позику під заставу останніх.