Іспит з курсу Теорія грошей 2
Цей інструмент монетарної політики має ту перевагу, що він однаково впливає на всі банки, змінюючи пропозицію грошей негайно і досить потужно. Але він має і значні недоліки.
По-перше, підвищення норми обов'язкового резервування може привести всі банки з невеликими надлишковими резервами в неліквідний стан, підірвати їх становище на ринку. Щоб урятувати такі банки, центральному банку довелось би вживати компенсуючі заходи, наприклад посилити їх рефінансування чи збільшити купівлю цінних паперів, що буде розмивати регулятивний ефект від застосування інструменту обов'язкового резервування.
По-друге, підвищення норми резервування негативно позначається на фінансах банків, оскільки обмежує їхні доходи за активними операціями. У цьому зв'язку таке застосування даного інструменту рівноцінне підвищенню оподаткування банків.
По-третє, якщо потрібно змінити пропозицію грошей на короткий строк і в невеликих обсягах, то цей інструмент просто не годиться, бо зміна норми резервування на 1% може дати значно більшу зміну пропозиції, ніж це потрібно. А часті зміни норми резервування (уверх-униз) взагалі можуть паралізувати діяльність банків.
Зазначені недоліки цього інструменту обумовили дуже обережне його використання в розвинутих країнах: норма резервування там установлюється на невеликому рівні і змінюється дуже рідко, а деякі країни взагалі відмовилися від нього. У країнах з перехідною економікою, де амплітуди коливання грошової маси дуже великі, цей інструмент застосовується значно ширше. Він дає змогу оперативно пригнітити надмірну пропозицію грошей і урівноважити кон'юнктуру на відповідних ринках. Досить широко він застосовується НБУ протягом усього перехідного періоду. Для української практики монетарного регулювання характерні досить високий рівень норми обов'язкового резервування, широка амплітуда і висока частота їх зміни. Таке використання цього інструменту давало можливість НБУ оперативно впливати на пропозицію грошей, на інфляційні і девальваційні процеси. Проте вказані вище вади цього інструменту в умовах України аніскільки не були усунуті, їх повністю відчули на собі комерційні банки, розплачуючись своєю ліквідністю і фінансовою стабільністю. Але іншого виходу в НБУ в цей період не було, бо операції на ринку цінних паперів були розвинуті слабо.
39. КРЕДИТНІ ГРОШІ ТА ЇХ ВИДИ.Матеріалізацією «грошей як капіталу» є кре¬дитні гроші. Специфічна ознака останніх — те, що вони не можуть розглядатися як звичайні гроші, знак вартос¬ті монетарного товару. Зміст заперечення попередньої форми грошей полягає не лише у формуванні нових гро¬шових функцій, про що йшлося вище. Головним у цьому є те, що розвиток кредитних грошей здійснюється на інших, порівняно з простими грошовими формами, мате¬ріальних засадах. Кредитні гроші репрезентують в обігу вартість капіталу, тобто не просто вартість, а вартість, що зростає сама.
Як і при розгляді попереднього питання, маємо врахо¬вувати етапність становлення кредитних грошей. Еконо¬мічна теорія розмежовує кредитні гроші як передумову грошового (позичкового) капіталу і гроші більш високого порядку — кредитні гроші, що є результатом функціону¬вання та розвитку капіталу. Якщо перша найелементар¬ніша форма кредитних грошей, виникнувши з простого боргового зобов'язання і функції засобу платежу, ще ли¬шалася знаком монетарного товару, то друга являє собою гроші, що приносять відсоток, гроші — знак вартості гро¬шового капіталу, що перебуває в обігу. Йдеться, отже, про якісно нову форму кредитних грошей — грошей, що виражають специфіку вартості, яка у процесі свого фун¬кціонального застосування здатна до самозростання.
Підсумовуючи сказане, маємо можливість зробити те¬оретичні висновки, які складуть методологічну основу ви¬значення загальної специфіки розвиненої форми кредит¬них грошей, що нині є провідним різновидом грошей рин¬кової економіки. Ось ці висновки.
1) Кредитні гроші є матеріальним носієм «грошей як капіталу». В них зазначена форма грошей отримує аде¬кватний собі функціональний вираз. 2) Кредитні гроші представляють в обігу не вартість монетарного товару, а відокремлену вартість капіталу; вони є специфічною формою реалізації останньої. Мінова вартість капіталу утворює внутрішню субстанцію кредитних грошей. 3) Сфе¬ра безпосереднього застосування кредитних грошей обме¬жується обігом Г — Т — Г.
Нарешті, ще одне загальнотеоретичне обгрунтування специфіки кредитних грошей, сперте на попередні харак¬теристики їхньої суті.
Як зазначалося вище, на ранніх етапах товарного ви¬робництва, коли переважною формою грошей були гроші-товар, останні, переходячи зі сфери простого товарного сзбігу в сферу обігу капіталу, брали на себе додаткову функцію: поряд із чоловою функцією — обслуговування обігу Т — Г — Т вони починали обслуговувати й іншу сферу — обіг Г — Т — Г, реалізуючи в такий спосіб свою додаткову споживчу вартість — здатність функціонувати в ролі грошового капіталу і так забезпечувати отримання їх власником певного відсотка.