Іспит з курсу Теорія грошей 2
21.ТЕОРІЯ “ПЕРЕВАГ ЛІКВІДНОСТІ” ДЖ. М. КЕЙНСА.
Необхідність розмежування трансакційного та спекулятивного попиту на гроші вмотивовується у працях Кейнса. Спекулятивний попит на гроші – Mds.
Відповідно до величини доходу (У) формується трансакційний попит на гроші (Mdt )через систему купівлі та продажу товарів і послуг особистого вжитку. Залишок доходу (У- Mdt ) може зберігатися на підставі вибору, що його має зробити власник грошей, в альтернативних формах: їх можна помістити у фінансові активи (банківські депозитити, акції або облігації корпорацій, у цінні папери д-ви тощо) чи тримати у вигляді лікв-ті (готівк грошей або чекових деп-тів). Гроші, що розміщ-ся у формі фін активів і не викор-ся для зд-ня трансакц-их оп-цій, становлять, за визначенням Кейнса, спекулятивні залишки.
Виникає питання: чому і в яких випадках при виборі форми збер-ня грош залишку перевага віддається не високоліквід формі трансакційних грошей, а її зберіганню у формі фін активів?
Очевидним є те, що заощ-ня у формі спекулят залишку забезпечують їхнім вла-кам д-д у вигляді певного %, тоді як прямий д-д від зберіг-ня готівки прирівн-ся до 0. Але зберіг-ня грошей у формі фін активів завжди повязане з комерц ризиком: їхня р-ва вар-ть не є стабільною; вона визнач-ся отримуваним % зал-о від конюнктури р-ку.
Тут вибір будуть зд-ти суто психолог чин-ки. Т-я спек залишків (ТСЗ) має принципові переваги над класич кількіс т-єю грошей завдяки тому, що в ній відобр-ся новітні процеси у розвитку грош відносин.
Величина спек компоненту D на грош залишки зал від норми %, яка є високоеласт-им параметром ек процесів. Попит на спекул залишки виступає як зворот ф-ція норми %: що вищий (нижчий) %, то менший (більший) попит на зазначену форму Md. Своєю чергою норма % піддається еф-му інституційному (дер-му) впливові, що утворює відповідну базу ек рег-ня стр-ри та величини кас залишків.
Величини, що х-ють стр-ру заг-го попиту на гроші та їхню взаємозал-ть, м представити у вигляді мат ф-ли:
Md= Mds + Mdt = k(Y)+k(r), де
Mdt та k(Y) – компонент попиту на трансакц-і залишки; Mdt та k(r) – спекулятивний компонент попиту.
При нормі %, близькій до 0, мотив зберігання грошей на спекулятивні цілі стає мін-им. Це озн, що норма % є настільки низькою, що жодна особа не віддасть первагу ЦП-ам і що кожне збільш-ня обсягу заощ-нь зд-итметься у формі лікв грош рес-сів. І навпаки, при збільш-ні норми % жоден з нас не наважиться тримати свої заощ-ня в готівк формі.
22. ГРОШОВИЙ РИНОК. СУБ’ЄКТИ ГРОШОВОГО РИНКУ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВОГО РИНКУ.
Грошовим ринком звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.
Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку, а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку. Традиційні поняття "продаж" і "купівля", що склалися на товарних ринках, неприйнятні для грошового ринку. Самі гроші виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними ринками. Іншого змісту набувають і такі ринкові явища, як ціна, попит, пропозиція.Принципово змінюються статус грошей і цілі їх купівлі-продажу на грошовому ринку. З допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках гроші перетворюються тут у визначальний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. На грошовому ринку власник грошей хоче передати їх у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець хоче одержати їх у своє розпорядження на таких же засадах. Тому на цьому ринку вартість переміщується між його суб'єктами лише в грошовій формі, в односторонньому порядку з поверненням до власника. А метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості.