Іспит з курсу Теорія грошей 2

W = f (М, В), де: W — особисте багатство, М — грошова банкнота, В — державна облігація.

Отже, сенс портфельного підходу при визначенні струк¬тури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позицій ступеня їхньої ліквідності. Цей же принцип використовується і при визначенні структури грошової маси, в т. ч. при класифікації різних функціо¬нальних форм грошей.

30. СУТНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ. ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇХІЄРАРХІЯ.

Розглядаючи цільову спрямованість грошово-кредитної політики, необхідно розмежовувати її страте¬гічні цілі — кінцеву мету і цілі тактичного порядку, що визначають інструментарій та механізм її реалізації.

Цільовою функцією монетарної політики тактичного по¬рядку є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Така стабільність має пріоритетне значення у вирішенні всього комплексу макроекономічних завдань. Загальноеко¬номічна стабільність визначається стабільністю грошового обігу. Щоб функціонувати ефективно, ринкова економіка потребує впевненості у грошовій одиниці, використовува¬ній у розрахунках. Тому забезпечення керованості емісій¬ними процесами і відповідної стабільності грошового обі¬гу — також безпосередня мета монетарної політики. Можна додати, що весь інструментарій монетарної полі¬тики мусить бути спрямований на досягнення оптимальної рівноваги у співвідношенні між попитом і пропозицією грошей, на утримання пропорції Md = Ms.

При визначенні тактичних завдань монетарної політики треба враховувати необхідність її диференціації стосовно конкретної макроекономічної ситуації, зокрема характеру розвитку економічного циклу. Тактика грошової політики мусить бути гнучкою. Вона має змінюватися залежно від умов за економічної кризи і в період активної ринко¬вої кон'юнктури, високих темпів економічного розвитку.

В огляду на це теорія розрізняє політику «дорогих грошей» і політику «дешевих грошей». У першому випадку весь інструментарій монетарної політики підпорядковується т'ідно з динамікою економічного циклу стисненню обсягів грошової та кредитної емісії, у другому — навпаки: забезпеченню доступності для суб'єктів економічної діяль¬ності грошових і кредитних ресурсів.

Суб'єктом грошово-кредитної політики висту¬пає держава, яка регулює цю сферу через свої представ¬ницькі органи — Центральний банк і відповідні урядові структури — міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обі¬гом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.

Інструменти прямого та опосередненого впливу на основні параметри грошового обігу

Теорія та практика вирізняють дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється необхідний комплекс заходів в реалізації головних цілей монетарної політики. Йдеться про інструменти прямого та опосередненого впливу на основні параметри грошового обігу.

До найважливіших засобів першої групи можна віднести:

— механізми готівкової емісії;

— встановлення «стелі» кредиту Центрального банку, що надається урядові та банківським установам;

— пряме регулювання позичкових операцій банків, ви¬значення маржі, стелі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної по¬літики для фінансування окремих галузей економіки, об¬меження споживчого кредиту.Система опосередненого регулювання грошового обігу єлементом економічних методів державного управління. Вона охоплює три класичні за змістом механізми моне¬тарної політики. Це, по-перше, здійснення операцій на відкритому ринку; по-друге, регулювання норми банків¬ських резервів; по-третє, регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються Центральним банком.

Операції на відкритому ринку

Ринок державних цінних паперів як один із сегментів національного фондового ринку виконує дві основні фун¬кції. Це, по-перше, функція обслуговування державного боргу, пов'язаного з дефіцитним фінансуванням державних витрат і мобілізацією для цього на фондовому ринку від¬повідних фінансових ресурсів. По-друге ринок державних зобов'язань використовується як один із визначальних важелів монетарної політики. Йдеться про функцію грошово-кредитного регулювання економіки, яка реалізується через здійснення операцій на відкритому ринку.