Іспит з курсу Теорія грошей 2

8. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ ПРЕДСТАВНИКАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ: В.ПЕТТІ, А.СМІТОМ, Д.РІКАРДО.

Представники класичної політекономії звертали увагу тільки на посередницьку роль грошей, виконання ними тільки функції засобу обігу. Тому вони вважали, що гроші є товаром, який практично нічим не відрізняється від усіх інших товарів. Мова йде про ігнорування однієї з визначальних функції грошей – їхнього призначення виконувати в товарному обігу місію загального вартісного еквівалента.

Д. Рікардо стверджував, що якби в будь-якій із країн було відкрите золоте родовище, то її засоби обігу знизилися б у своїй вартості. Це відбулося б через те, що в обороті збільшилася б кількість дорогоцінного металу. Якби замість відкриття родовища золота в країні був заснований банк, подібний Англійському, то випуск ним великої кількості банкнот призвів би до того самого результату, що й відкриття золотого родовища. З позицій кількісної теорії Д. Рікардо пояснював і сам механізм ціноутворення: в обороті маса товарів просто стикається з масою грошей, внаслідок чого встановлюються ціни. Якщо в обіг надійшло грошей більше, то ціни будуть вищими, якщо менше - нижчими.

Значне місце у працях А.Сміта займає питання про стихійне походження грошей. У “Багатстві народів” Сміта розглядається положення, що розвиток грошей пов”язаний із історичним процесом суспільного поділу праці й усуспільнення виробництва. Відповідно до цього Сміт дотримувався концепції, що прогрес грошових відносин визначається дією обєктивних економічних законів. Грошова політика держави має відображати вимоги цих законів, утворювати механізм їх реалізації.Сміт і Рікардо визнавали товарне походження грошей. Гроші – це товар, що нічим не відрізняється від інших товарів. Щодо паперових грошей, то Рікардо вказував на те, що істотною умовою зростання національного багатства є стабільність грошового обігу. Досягнення цієї умови можливо лише на основі золотого стандарту. Але це не означяє обовязковий обіг золотих грошей. З метою скорочення непродуктивних витрат вони і мають бути замінені паперовими грішми, котрі розглядалися як представники грошового товару, знаки його вартості. Дана позиція Сміта і Рікардо базується на трудовій теорії вартості, тому вартість грошей визначається кількістю людської праці, яка втілена в даному товарі.

9. КЕМБРИДЖСЬКА ВЕРСІЯ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ПІДХОДУ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОПИТУ НА ГРОШІ.

Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекономічних позицій були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх працях), їх пояснення механізму накопичення грошей та впливу на ціни дістали назву "теорії касових залишків", або "кембриджської версії".

Подібно Фішеру, представники кембриджської школи відстоювали тезу про вплив зміни маси грошей на рівень цін. Проте їх підхід до проблеми був не макро-, а мікроекономічний, і стосувався насамперед попиту на гроші. Кембриджські економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб'єктів. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому люди зберігають гроші, від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші, від яких чинників залежить попит господарюючих суб'єктів на касові залишки та ін.

Такими мотивами накопичення грошей вони вважали:

1) потребу в запасі засобів обігу і платежу для здійснення поточних платежів (трансакційний мотив);

2) потребу в резерві грошей для покриття непередбачуваних потреб (мотив обачності). У цьому полягав важливий внесок кембриджської школи в монетаристську теорію взагалі:

* у сферу конкретно-прикладного аналізу були включені гроші не тільки як засоби обігу і платежу, а й як засіб нагромадження вартості;

* у поняття кількості грошей стали включатися всі наявні гроші - як ті, що обслуговують потреби обігу, так і ті, що нагромаджуються;

* для кожної частини наявної маси грошей запропонована об'єктивна основа формування - відповідні мотиви економічних суб'єктів щодо створення запасів грошей;

* об'єктивна потреба в грошах була розширена за межі потреб обігу і стала включати потребу в грошах для цілей нагромадження;