Іспит з курсу Теорія грошей 2
3 опертям на ці саме процеси формується і цілісна система суспільного багатства. Багатство окремих осіб реалізує себе як частка загального багатства суспільства.
2 Ефор— колегія вищих речників у давній Спарті, обов'язком якої ібуло здійснення керівництва всією системою політичного життя країни.
4. Кредит є підмурівком формування акціонерної (кор¬поративної) форми власності, яка в процесі розвитку капіталістичної системи економічних відносин перетворю¬ється на провідну, найпрогресивнішу форму власності.
Отже, якщо розглядати функціональний вплив кредиту на розвиток макроекономічних процесів, то можна дійти висновку, що головним у цьому є капіталізація всієї систе¬ми економічних відносин суспільства і відповідна транс¬формація їх головних системоутворювальних ланок — гро¬шей, капіталу, власності.Згідно з цим надається можливість внесення необхід¬них уточнень у періодизацію економічного розвитку. Йдеться про виділення трьох етапів і, отже, трьох типів у розвитку господарської структури суспільства. Це на¬туральне господарство, грошове і кредитно-грошове гос¬подарство. Суть і специфіка останнього полягають не лише в тому, що система грошових відносин доповню¬ється відносинами кредитними. Важливо взяти до уваги, що на цьому етапі докорінних якісних змін (це буде показано наприкінці теми) зазнає й сама система гро¬шових відносин.
Зазначимо й те, що соціалізм, власне, безгрошове та безкредитне господарство. Розвиток як суто грошових, так і кредитних відносин передбачає розмаїття форм власності та атомізацію суб'єктів ринку. Панівне стано¬вище єдиної державної власності позбавило суспільство необхідних економічних передумов функціонування та розвитку реального кредиту. Не можна надавати кредит самому собі. У цьому відношенні в умовах соціалізму зберігалися не реальні, а суто формальні грошові та кредитні відносини.
48. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ГРОШОВИХ РЕФОРМ.
Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов, чи одне і друге водночас.
За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.
Структурні (повні) грошові реформи 1 проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування.
Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав, які виникають при розпаді колоніальних імперій чи надвеликих держав, як, наприклад, СРСР. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктуризувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці.
Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін).
Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується.