Іспит з курсу Теорія грошей 2
2. ВЗАЄМОЗВ‘ЯЗОК ФУНКЦІЙ МІРИ ВАРТОСТІ ТА ЗАСОБУ ОБІГУ.
При всій значливості функції грошей як міри вартості економічні відносини, що формуються в процесі обміну товарів, не можуть спиратися лише на неї. Цінова оцінка вартості товару здійсню¬ється на основі функції міри вартості до процесу його реалізації. Ціна встановлюється ще до обміну товарів. Однак її номінальне визначення не має нічого спільного :І дійсним продажем. Ціна є необхідною передумовою ре¬ального обміну: вона реалізує себе в ньому лише в кін¬цевому підсумку. Тому цілком зрозуміло, що сам про¬цес обміну товарів, обіг Т — Г — Т породжує об'єктивну потребу не лише у функції міри вартості, а й у загальному щсобі обігу, на базі якого відбувається реальний рух шюживчих вартостей товарів, їх фактичний обмін. Це стосується обміну товарів не лише на внутрішньому, а й зовнішньому ринках.
У такому разі функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. Як вартість товару і споживча вартість є двома нероздільними чинниками, так і функції міри вартості та засобу обігу у своїй взаємодії конститу¬юють гроші як гроші. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей — їхнє при¬значення виконувати в товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним інстру¬ментарієм обміну товарів.
3. ПОВНОЦІННІ ТА НЕПОВНОЦІННІ ГРОШІЕволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені. У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.
Початковою формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші. Після на їх місце ринок висунув метал. Проте з появою металевих грошей їх розвиток не припинився. Спочатку використовувалися звичайні метали - залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало виконувати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями природа наділила золото, яке теж стало претендувати на роль грошового товару. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними грошима.
Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної внутрішньої вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з'явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є білонна монета, паперові гроші, банківські зобов'язання, депозитні вклади, квазігроші. Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші; залежно від статусу емітента та характеру емісії - казначейські та банківські гроші.
Паперові гроші - це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів.
Банківські гроші - це знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.
Депозитні гроші - це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.
Електронні гроші - це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожний платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.