Іспит з курсу Теорія грошей 2
Провідник монетарної політики. Найважливішою функцією центрального банку є визначення і реалізація монетарної політики. Взагалі функції центрального банку тісно переплітаються, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені, проте, безумовно, проведення монетарної політики є вінцем діяльності центрального банку, оскільки саме в цій функції найповніше реалізується призначення центрального банку і в тій чи іншій формі проявляються усі інші його функції. Разом з тим монетарна політика центрального банку слугує ключовим елементом всієї грошової системи країни. На ній базується весь механізм державного регулювання грошового обороту.
В Україні провідником монетарної політики є Національний банк як центральний банк країни.
Крім розглянутих основних функцій, центральні банки виконують ще й додаткові функції, які сприяють реалізації їх призначення. Вони здійснюють аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складають банківську та монетарну статистику, інформують громадськість та дають роз'яснення щодо монетарної політики, представляють інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками.
47. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ У МЕХАНІЗМІ ГРОШОВОГО ОБІГУ.
Англійський економіст Т.Тук — автор відомої книги «Дослідження законів грошового обігу» (1844 p.), розглядаючи суть кредиту, писав, що в найпростішому визначенні він являє собою довіру однієї особи до іншої, на підставі якої у позику в грошах або товарах надається певна сума капіталу; зазначена сума підлягає поверненню. За користування цією послугою боржник сплачує обумов¬лений на договірних засадах відсоток.
У цих визначених майже півтора століття тому простих дефініціях виділяються загальні характеристики, що роз¬кривають зміст кредиту. В них акцентується увага на двох головних рисах цього економічного поняття: по-пер¬ше, кредит має розглядатися як побудований на довірі специфічний тип економічних відносин; по-друге, він є виданою на умовах повернення і платності однією особою іншій певною сумою грошового капіталу. Йдеться, отже, про те, що кредитні відносини виникають між креди¬тором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів та їх використання на умовах повернення і платності. У такій дефініції найповніше визначено зміст економічної категорії, що розглядається.Реалізація кредитних відносин забезпечується функці¬онуванням у тій чи іншій країні відповідної інституційної структури. Інституційними ланками кредитної системи є банки (центральні та комерційні), а також усілякі небанківські фінансово-кредитні установи. Роль останніх у су¬часній ринковій економіці невпинно зростає. Власне, сту¬пінь розвитку кредитних відносин певної країни значною мірою визначається розгалуженістю мережі та ступенем функціонального розвитку небанківських фінансово-кре¬дитних установ.
Слід розрізняти і такі поняття: кредитний механізм та кредитна політика. Кредитний механізм — це певна сукупність принципів, організаційних форм, методів і пра¬вил, що регулюються чинним законодавством і забезпе¬чують необхідні умови реалізації кредитних відносин. Кре¬дитна політика характеризує інше. Вона обіймає систему фінансово-кредитних заходів держави — її Центрального банку чи інших виконавських структур, спрямованих на досягнення певних економічних цілей. Кредитна політика спирається на відповідні інституційні установи та дійсний кредитний механізм.
Укупі кредитні відносини та інститути, що забезпечують їх функціонування й реалізацію, кредитний механізм і кредитна політика формують чинну в тій чи іншій країні кредитну систему. Остання розглядається як частка гро¬шової (в широкому розумінні цього поняття) або грошо¬во-кредитної системи.
В умовах сучасного економічного розвитку здійснюється інтенсивний процес інтернаціоналізації зазначених струк¬тур. У цьому аспекті їх автономне функціонування і роз¬виток на суто національній основі є відносним. У дійсності, як буде показано в останньому розділі посібника, чинна в кожній країні система грошово-кредитних відносин має розглядатися як складова ланка відповідної структури світового господарства.
Такими є найзагальніші інституції, що визначають зміст наявної у тій чи тій країні системи кредитних відносин. Глибше розуміння специфіки розвитку кредиту забезпе¬чується розглядом його ролі в економічному процесі та функцій. Зміст останніх не може тлумачитися абстрактно; вони мають розглядатися в тісному зв'язку з загальною специфікою макроекономічних перетворень. Слід зважати й на те, що на кожному з етапів економічного розвитку може переважати то одна, то інша функція кредиту.