Іспит з курсу Теорія грошей 2

— за рахунок продажу цінних паперів, вміщених в іно¬земній валюті;

— статутом МВФ передбачається можливість продажу в зазначених цілях кредитних позицій у СДР.Про масштабність операцій такого штибу може свідчити наступний приклад. У 1987 p., коли курс долара після стрімкого росту в 1980—85 pp. почав швидко падати, США, за різними оцінками, використали на підтримку власної грошової одиниці способом валютної інтервенції понад 140 млрд.доларів. Державним бюджетом Росії 1994 р. перед¬бачено статтю валютних витрат на здійснення із метою підтримки курсу національної грошової одиниці валютних інтервенцій у сумі 4,5 млрд.доларів. Характерним у цьому відношенні є й те, що МВФ в окремих випадках надає для здійснення з метою стабілізації валютних курсів ва¬лютної інтервенції спеціальні кредити.

Продаж НБУ з власних резервів у серпні 1995 р. на валютному ринку 40 млн.доларів США, про що йшлося вище, є класичним прикладом проведення валютної ін¬тервенції.

Найбільш ефективним для досягнення цілей інтервенції є її поєднання зі здійсненням відповідних за змістом за¬ходів на внутрішньому ринку. Метод такого поєднання, що широко використовується у практиці валютного регу¬лювання, дістав назву методу стерилізації. Прикладом може бути деномінація в іноземній валюті активів тієї чи іншої країни на зовнішньому валютному ринку і здійс¬нення рівнозначних за величиною закупівель цінних па¬перів на внутрішньому ринку.

Розглянуті інструменти валютної політики є засобом економічного впливу держави на динаміку курсових спів¬відношень власної валюти. Поряд із цим у практиці ва¬лютних відносин широко застосовуються методи прямого втручання держави у механізм формування обмінних кур¬сів. Йдеться про використання валютних обмежень, що являють систему нормативних правил, які регламентують права громадян та юридичних суб'єктів ринку стосовно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здій¬снюють інші валютні операції. Валютні обмеження можуть застосовуватися при здійсненні контролю за рухом ка¬піталу, блокуванні валютної виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, що здійснюють туристські подорожі, і т.ін.

Засобом впливу на валютні курси через механізм ре¬гулювання платіжного балансу країни є застосування експортних субсидій, митних тарифів, податкових пільг, страхування від втрат, викликаних коливаннями валютних співвідношень, тощо.

44.ОСОБЛИВОСТІ ПОГЛЯДІВ ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО НА ВИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВОЇ МАСИ.

Одним із перших, хто піддав суттєвій ревізії основні теорії грошей, у тому числі кількісної теорії, був український економіст Туган-Барановський. Багато уваги М. І. Туган-Барановський приділив кількісній теорії грошей. Саму кількісну теорію в її класичному варіанті Туган-Барановський оцінював негативно з таких міркувань:

* її прибічники, у тому числі І. Фішер, ставлять ціни (і вартість грошей) у залежність тільки від одного фактора - кількості грошей, а решту факторів, навіть тих, що визначені в "рівнянні обміну", ігнорують, - хоч вони такі ж об'єктивні і правомірні, як і кількість грошей;

* ігнорування "некількісних" факторів впливу на ціни зумовлюють помилковий висновок про пропорційну залежність цін від кількості грошей, хоча насправді така пропорційність не підтверджується ні теоретично, ні практично

Туган-Барановський зробив істотний внесок у її розвиток.

По-перше, він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну"Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними.

По-друге, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися не за одним, а за трьома різними за характером напрямами:

1) через зміну суспільного попиту на товари;

2) через зміну дисконтного процента;