Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників виконують банки - вони позичають гроші одночасно у великій кількості кредиторів, у великих обсягах і безперервно.

До економічних суб’єктів, які хочуть вступати в кредитні відносини, тобто стати кредиторами і позичальниками, ставляться певні вимоги. Вони повинні бути:

·юридично самостійними особами;

·здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто мати дохід як гарантію виконання своїх зобов’язань;

·взаємно заінтересованими у співробітництві один з одним та готовими підписати відповідні угоди.

Сутність кредиту проявляється через його функції. Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не якоїсь окремої його форми чи окремого виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі форми і різновиди кредиту. Тому функції кредиту сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію.

Будучи проявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, функції характеризують суспільне призначення кредиту, ту "роботу", яку він виконує в суспільстві. Як і сама сутність кредиту, його функції є явищем об’єктивним та динамічним. Кожна з них формується стихійно, розвивається в міру розвитку самої сутності кредиту й економічного середовища, в якому він функціонує. Нав’язати чи позбавити кредит певної функції вольовим способом неможливо. В працях дослідників, таких як О.Лаврушина, А.Гальчинського, Б.Івасіва [5, 7, 9] виникає різнобій щодо визначення кількості функцій кредиту: одні називають дві функції, другі - три, а треті - шість, вісім а то й більше функцій кредиту.

Найменше розходжень серед дослідників кредиту спостерігається щодо перерозподільної функції. Її загальне визначення, очевидно, ґрунтується на самій сутності кредиту як форми зворотного руху вартості та на чітко вираженій "роботі", яку виконує кредит в економічній системі - переміщення ресурсів між її окремими суб’єктами, секторами тощо на засадах повернення.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:

- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже одержання вищих прибутків. Це створює можливість для запровадження новітньої техніки, прогресивного коригування структури виробництва, підвищення його ефективності.

Розвиток перерозподіленої функції, удосконалення практичного механізму її реалізації має ключове значення для підвищення ролі кредиту, для швидкого подолання економічної кризи і забезпечення економічного зростання в Україні.

Різного тлумачення в літературі у різних авторів набула така функція кредиту, яка пов’язана із забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах. Б.Івасів називає її просто емісійною функцією , а А. Гальчинський - функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності, що надається в розпорядження підприємницьких структур. Ця функція на думку автора органічно пов’язана з функцією перерозподілу. Істотно відрізняється позиція, що до цього питання О. Лаврушина [7, с. 188]. Цю функцію кредиту він зводить до заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями. Такій різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію.