Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

При аналізі дебіторської заборгованості з метою встановлення відповідного коефіцієнта розглядається диверсифікація заборгованості за термінами та дебіторами. Виявляється прострочена заборгованість. Порівнюються обсяги і терміни дебіторської заборгованості з іншими по галузі. Чим вища дебіторська заборгованість, тим більшим буде коефіцієнт перерахунку (до 80%), тим більша частка заборгованості буде прийнята як забезпечення.

Проводити оцінювання товарно-матеріальних запасів, як правило, складніше, ніж оцінювання дебіторської заборгованості. При оцінюванні товарно-матеріальних запасів аналізуються: структура та якість запасів, можливість реалізації, стабільність цін, можливість псування чи морального старіння, можлива ліквідаційна вартість, сезонний характер. Чим ближче стадія виробництва до готової продукції, тим більша частка товарно-матеріальних запасів може бути прийнята як застава.

У періоди інфляції вартість застави може зростати, що дає можливість банку повернути позичальнику частину вартості застави. Якщо кредит погашається частками, банк може встановити механізм періодичного зменшення вимог до застави.

Для оцінки забезпечення кредиту в банк згідно діючого порядку надання кредитів подається пакет документів кредитному експерту відділу кредитного ризику (крім кредитів, сума яких не перевищує еквівалент 10 000,00 доларів США. По таким кредитам оцінку забезпечення здійснює кредитний експерт кредитного відділу).

Банк вимагає від позичальника забезпечення кредиту відповідно до чинного законодавства і у прийнятній для банку формі.

Відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечення кредиту оформляється окремим(-и) договорам(-ами) після укладання кредитного договору, але неодмінно до видачі кредиту. Договір застави (іпотеки) готує до підписання кредитний експерт відділу кредитного ризику (крім кредитів, сума яких не перевищує еквівалент 10 000 доларів США). На паперовому носії договір повинен бути завізований виконавцем, начальником відділу ризику, юристом.

Якщо рішення Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління передбачає поруку 3-ї особи по зобов’язанням позичальника, оформляється договір поруки. Договір готується до підписання кредитним експертом кредитного відділу. Такий договір не передбачає нотаріального посвідчення, не обліковується на позабалансових рахунках, не вимагає реєстрації в будь-яких державних реєстрах.

Для передачі майна в заставу (іпотеку), до оформлення договору застави (іпотеки) необхідно:

·якщо забезпеченням є рухоме майно - витяг з реєстру обтяжень рухомого майна про відсутність обтяжень за іншими зобов’язаннями;

·якщо забезпеченням є іпотека:

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджує відсутність податкової застави, арешту за рішенням судів тощо;

- витяг з Державного реєстру іпотек про відсутність обтяження майна іпотекою за іншими зобов’язаннями;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про відсутність заборони на відчуження (арешт) майна;

- витяг з Державного реєстру правочинів про відсутність або наявність правочинів з нерухомим майном.

У випадках, передбачених законодавством України, або за рішенням Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління договір застави (іпотеки) повинен бути завірений нотаріально.

У випадках, передбачених законодавством України, або за рішенням Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління, предмет застави (іпотеки) повинен бути застрахований на користь банку.

Якщо забезпечення по кредиту є іпотека, відомості про накладення заборони відчуження вносяться нотаріусом в Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.