Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Кожний банк у своєму портфелі має проблемні кредити, тому головне питання полягає у встановленні доступного для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості кредитного портфеля. Для зарубіжних банків прийнятним є такі значення показників: питома вага списаних кредитів у загальному обсязі виданих - 0,25-0,75%; питома вага прострочених кредитів (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих - 0,5-3%. Якщо останній показник досягає рівня 7%, то становище банку визначається як кризове. Здебільшого це означає, що кредити були надані слаборозвиненим країнам або країнам, що розвиваються. Для вітчизняної банківської системи значення аналогічних показників мають широкий діапазон коливань: від 2 до 50 % і вище. У середньому по банківській системі питома вага проблемних кредитів в обсязі сукупного кредитного портфеля (130 банків) у 1997 р. становила 20-22 %.

Частка проблемних кредитів з початку 2001 року зменшилась порівняно з 01.01.2005 з 11.3% до 3.2% і склала 8.1 % (таблиця 2.9). Тенденція зменшення частки проблемних кредитів мало місце і в 2006 році (дев’ять місяців). Незважаючи на позитивні зміни в динаміці і структурі кредитного портфеля банків, завдання щодо поліпшення його якості залишається актуальним. Мовиться передусім про зменшення "поганих" та збільшення частки довгострокових кредитів, а також позичок, спрямованих в інвестиційну діяльність, у пріоритетні галузі економіки, пов’язані з інноваційним розвитком. Частка довгострокових кредитів у портфелі зросла за період з 01.01.2001 року порівняно з 01.01.2005 роком на 42 222 млн. грн., а за дев’ять місяців 2006 року порівняно з 01.01.2005роком довгострокові кредити виросли на 85 513 млн. грн.(таблиця 2.3). Значна частина кредитних коштів, як і раніше, спрямовується у невиробничі галузі, в основному - в торгівлю та посередництво у торгівлі, так в 2004 році частка цих кредитів склала 34.1, а в 2005 році вже становила 41.8 відсотків. Основну частку проблемних кредитів в 2006 року спричинили кредити надані фізичним особам. Прострочена заборгованість по кредитам наданим фізичним особам за дев’ять місяців 2006 року збільшилась на 94%. []

Таблиця 2.9

Частка проблемних кредитів (прострочені та сумнівні) у кредитному портфелі банків України

"Продовження таблиці 2.9"

Таблиця

Сумнівна заборгованість за останні чотири роки в кредитному портфелі ВАТ "СЕБ БАНК"

Завдання менеджменту при управлінні проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління.

Оскільки повністю уникнути втрат за кредитами неможливо, інколи їх розглядають як вартість ведення банківського бізнесу. Але це не означає, що банк має змиритися з такими збитками, адже в цьому разі заподіяна банку шкода значно більша, ніж сума неповерненого кредиту. Велика кількість прострочених кредитів призводить до падіння довіри до банку з боку вкладників та акціонерів, виникнення проблем з платоспроможністю та ліквідністю, погіршення репутації банку. Крім того, банк повинен нести додаткові витрати, пов’язані з вимогами щодо повернення кредиту, частина активів банку заморожується в формі непродуктивних. Такі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашення кредиту.

Тому вартість проведення ефективної кредитної політики та організації кредитної роботи в банку, включаючи досвідчену команду кредитного аналізу та контролю, безперечно, значно нижча від витрат по управлінню проблемними кредитами та збитками, яких можна було уникнути.

Серед основних причин непогашення позичок, що залежать від самого банку, слід визначити: необґрунтоване ліберальне відношення до позичальника при аналізі кредитної заявки, неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погане структурування позички, помилки в оцінці забезпеченості позички; неповне відображення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником у період погашення кредиту (обстеження перевірок забезпечення та інше).Основні причини виникнення проблемних позичок (позичок, по яких виникають труднощі з їх погашенням і сплатою відсотків, що залежать від клієнта, пов’язані зі слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і робіт, помилками в оцінці ринків збуту, зі слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляються у збільшенні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та інше).