Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Висновки:

1.В загальних активах банків в період з 01.01.2001роком порівняно з 01.10.2006 роком кредитний портфель займає найбільшу питому вагу. Збільшення відбувалось в основному за рахунок зростання обсягів кредитів, наданих суб’єктам господарювання і фізичним особам. Основна частка в кредитному портфелі склали довгострокові кредити, надані суб’єктам господарювання. За видами економічної діяльності більшу частку займають кредити, надані в торгівлю.

2.Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно зроблено структурування процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу і функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій .

3.Процес кредитування можна умовно розділити на кілька етапів, кожний з яких вносить свій внесок у якісну характеристику кредиту: одержання і розгляд заявки на надання кредиту, а також інтерв’ю з майбутнім позичальником, оцінка кредитоспроможності позичальника; підготовка і підписання кредитного договору; погашення кредиту і відсотків.

4.Дуже важливим етапом є моніторинг за виконанням умов кредитної угоди для зниження ризику неповернення кредиту і зменшення в кредитному портфелі проблемних кредитів.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОРЯДКА ВИДАЧІ ТА ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

3.1. Кредитний ризик і його вплив на процес банківського кредитування

Як зазначалося у попередніх розділах кредитні операції складають найбільш питому вагу всіх активів банку і забезпечують більшу частку його доходів. Вони є найбільш прибутковою, але і найбільш ризиковою частиною банківських активів.

Кредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. Слід зазначити, що поняття кредитного ризику асоціюється не лише з процесом кредитування. Кредитний ризик має відношення і до кореспондентських рахунків банку в інших банках, ринкових фінансових інструментів (свопи, форварди, ф'ючерси, опціони), операцій з цінними паперами, а також лізингових і факторингових операцій.Кредитний ризик поєднує в собі такі ризики, як стратегічний ризик, ризик інновацій, операційний і технологічний ризики, ризик незбалансованої ліквідності і ризик формування ресурсної бази, відсотковий ризик, валютний ризик, ринковий ризик. Вираження ступеня ризику кредитних операцій є найбільш висока відсоткова ставка за операціями, що мають кредитну природу порівняно з іншими активами. Ставки за кредитом повинні компенсувати банку вартість наданих (на певний термін) коштів, ризик зміни вартості забезпечення і ризик невиконання позичальником зобов’язань. Ризик невиконання позичальником зобов’язань визначається великою кількістю факторів, об’єднаних у понятті кредитоспроможність клієнта: юридична правоздатність, фінансове положення, репутація клієнта, якість пропонованого забезпечення, прогноз розвитку фірми, ринковий ризик тощо. Достовірність оцінки залежить від обґрунтованості методики оцінки, своєчасного реагування на зміну фінансового стану клієнта.

При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори, як: репутація, можливість, капітал, умови, застава.

Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов’язання перед банком. Репутацію позичальника банків може визначити тільки тоді, коли він досить добре (через особисті стосунки) вивчає клієнта.

Банкіру не слід забувати, що не є винятком такі ситуації, коли потенційний позичальник свідомо не має намір повернути позичку в банк. Тому тільки впевненість банкіра у чесності і порядності позичальника може бути підставою для довіри до нього.

Можливість - це здатність отримати гроші по своїх активних операціях і конкретних проектах, що будуть прокредитовані, ефективно управляти грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.

Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи загалом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що заходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор "можливості" необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується про кредитувати.