Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається з процентної ставки і комісії за його надання й оформлення.

Процес документування позики полягає в підготовці та укладанні кредитного договору, умови якого задовольняють потреби як позичальника, так і банку. Правильне складання кредитної угоди має захищати інтереси банку, насамперед його вкладників та акціонерів. На стадії документування кредитний договір, договір застави та інші документи (гарантії, підтвердження прав власності тощо) повинні ретельно перевірятися юридичними службами та представниками контролю вальних підрозділів з метою недопущення помилок і зниження документарного ризику. Неточності, неконкретний опис дій, не передбачення певних обставин, нечітке формулювання обов’язків та відповідальності - все це може призвести до підвищення кредитного ризику та виникнення проблемних кредитів. Якість документування кредитних операцій значною мірою впливає на кредитний ризик кожної окремої позики та кредитного портфеля банку в цілому.

Контроль за наданим кредитом та станом застави (кредитний моніторинг) - неодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний контроль допомагає менеджерам заздалегідь виявляти проблемні кредити, а також перевірити відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Завдяки контролю за кредитами менеджмент банку має можливість оцінити сукупний ризик кредитного портфеля та визначити майбутню потребу в нарощуванні банківського капіталу.

Особливістю перерахованих методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки водночас вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Управління ризиками та формування резервів в ВАТ "СЕБ БАНК" в 2005 році.

Для зниження кредитного ризику та уникнення критичних розмірів втрат по кредитних операціях в ВАТ "СЕБ БАНК" дотримується встановлених Національним банком України нормативів кредитних вкладень:

- загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника (банку, фізичної чи юридичної особи або групи споріднених підприємств) перед банком у результаті надання одного або кількох кредитів, не перевищувала 25 % регулятивного капіталу банку;

- сукупний розмір "великих кредитів", наданих банком, з урахуванням 100% суми позабалансових зобов’язань, не перевищував восьмикратного розміру регулятивного капіталу банку.

Банк здійснював керування ризиками за допомогою таких основних методів:

- використання принципу зважених ризиків;- здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку, їхньої платоспроможності і кредитоспроможності;

- застосування принципу поділу ризиків;

- проведення політики диверсифікації кредитного портфелю;

- використання плаваючих процентних ставок;

- використання практики застави;

- розширення спектра проведених операцій (диверсифікація діяльності).

З метою запобігання надмірного кредитного ризику ВАТ "СЕБ БАНК" в своїй діяльності використовував такі методи як: реальна оцінка рівня кредитоспроможності позичальника, диверсифікація кредитного портфелю, встановлених лімітів (граничних обсягів) на видачу кредитів одному позичальнику, дотримання умов достатності забезпечення позик (майже всі договори застави посвідчуються нотаріусом, навіть ті, що не підлягають обов’язковому посвідченню), тощо. Для страхування кредитної діяльності банк протягом 2005 року формував резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за методикою, що відповідає Положенню НБУ "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків".