Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Кредит - це основа нормування відносин людини з навколишнім природним середовищем: користуючись благами природи ми беремо на себе певні зобов’язання перед нею [2, с. 44]. На думку А.Шопенгауера наше життя апріорі дається нам у борг [3, с. 477].Історична наука стверджує що кредит був відомий не менше 3000 років у Ассирії, Вавилоні, Єгипті. Доречно пригадати вислів старогрецьких мудреців: "кредит такий же древній, як і саме людство". Починаючи з XII ст. діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого - надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України. Так у Львові були досить розвинуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою відсотків. Окрім цього, надання кредиту було пов’язане й з торгівлею, зокрема з так званим складським правом. При абсолютному складському праві непроданий протягом відведеного часу товар, що належав купцеві з іншого міста (це право не дозволяло купцеві зі своїм непроданим товаром їхати далі), міг залишатися в кредит місцевому купцеві для продажу.

У тому ж таки XIV ст. був удосконалений переказний вексель і розширилось надання комерційного кредиту. Щоправда, середньовічні векселі рідко дисконтувались чи переводились з допомогою індосаменту. Кредит мав бути забезпечений капіталом, про що вказувалось у векселі. Оплачуватись вексель мав золотими або срібними монетами.

Коли товарно-грошові відносини стали більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит - за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між переданням товару і грошей із рук у руки. Отже кредит полегшував реалізацію товарів. Тому рух вартості у сфері товарного обігу, безпосередньо пов’язаний з еквівалентністю обміну між економічно відособленими товаровиробниками, був об’єктивно найбільш загальною основою необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення - виробництва, споживання.

В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв’язків не тільки в межах однієї країни, а й в усьому світі дуже ускладнювався. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту.

Однією з головних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв’язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кредит. Адже внаслідок спеціалізації виробників на виготовлення певних товарів і викликаного нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов’язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок - товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов’язаннями з іншими його ланками. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмін товарами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може "розірватись".

Якраз у цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Щоб уникнути кризових явищ як в окремих товаровиробників, так і в процесі всього суспільного виробництва і використовується кредит. Саме він забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Звідси існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

Всі ці причини, а також потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно, свідчать про те, що кредит необхідний уже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більше він потрібний тому, хто лише бажає організувати власне виробництво чи розпочати якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал.Приблизно така ж ситуація виникає й у сфері споживання. Потреби перевищують доходи, тому часто виникає необхідність одержати кредит. Подібна ситуація нерідко виникає у держави в цілому, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже, без кредиту нормальне функціонування товарного виробництва, товарного обігу та споживання у сучасному суспільстві взагалі неможливе. Він став обов’язковим атрибутом господарювання. В економічній літературі немає єдиного поняття, що таке кредит. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов’язаних із сутністю та роллю кредиту. Такі вчені постсоціалістичних країн, як М.Савлук, Є. Жуков, Б. Івасів розглядають кредит як економічні або грошові відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу мобілізації тимчасово вільних коштів і їх використання на умовах повернення й оплати [1, 4, 5]. На думку інших вчених, таких як О.Євтух, Фукулям, В.Канке кредит розглядається як певні блага, наданні у тимчасове користування (у борг). Таке розуміння кредиту на їх погляд робить це поняття конкретнішим, легко вимірюваним, тобто більшою мірою науковим (пізнаваним) [2, с.45]. Психологи Ш.Бюлер і В.Франкл розглядали природу кредиту, як бажання людей, які мають блага, давати їх тим, хто цього потребує [6, с. 243]. Дискусії навколо поняття суті кредиту тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту: