Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

3.4. Напрямки удосконалення системи державного регулювання банківського кредитування

Банківська система України динамічно нарощує обсяги кредитування - середньорічні темпи зростання обсягів банківських кредитів упродовж останніх років перевищують 50%, що значно перевищує темпи зростання ВВП.

На XII з'їзд Асоціації українських банків, було внесено питання щодо функціонування банківської системи в сучасних умовах, пріоритетів її розвитку, проблем, які потребують законодавчого та нормативно-правового врегулювання, підвищення Асоціації українських банків у захисті інтересів учасників кредитно-фінансового ринку тощо.

Найважливіше, чого банки чекають від держави, - це створення сприятливих умов для їх діяльності. Перше і найголовніше - це захист прав кредиторів, який в Україні, на жаль не забезпечується. Ігноруються такі базові принципи, як обов’язковість виконання договірних зобов’язань кредитора і позичальника, гарантія повернення боргу. Позитивні зрушення у цій справі можливі лише тоді, коли цим принципам відповідатимуть три складові: законодавство, судові рішення, система виконання судових рішень. Нині шістнадцять законів і два кодекси України - цивільний та господарський - регулюють відносини кредитора і позичальника. Асоціація спільно з НБУ вже зробила багато, але проблем іще чимало: суди й досі приймають абсурдні рішення щодо визнання кредитних договорів недійсними; висновок суду про відповідальність боржника винуватець часто не бере до уваги. А проте цивілізовані країни вирізняються тим, що держава - на боці кредитора, а не боржника. Як наголосив перший заступник Голови НБУ Анатолій Шаповалов, у поточному році посилилася намічена останніми роками тенденція до прискореного зростання кредитів, наданих фізичним особам, насамперед довгострокових та іпотечних. Темпи приросту цих кредитів майже втричі вищі, ніж наданий суб’єктам господарювання, і становлять 73.5%. Якщо за 2001-2005 роки обсяг кредитів, наданих фізичним особам, збільшився на 32 млрд. грн.., то з початку поточного року вже відбулось зростання на 23 млрд. грн. [].

Швидке зростання споживчого кредитування зумовлене переважно об’єктивними причинами: значним збільшенням доходів населення, а отже, і розширенням кола платоспроможних позичальників серед фізичних осіб, диверсифікацією активних операцій банків. Однак таке стрімке зростання споживчого кредитування, за висновками міжнародних фінансових організацій, є основним фактором ризику. Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings віднесло Україну до переліку країн із найуразливішою банківською системою. А на думку PA Standart&Poor's, стрімке зростання та висока концентрація кредитних портфелів у поєднанні з низькою платіжною культурою можуть призвести до серйозних проблем у майбутньому. Багато європейських країн запровадили вже деякі обмеження щодо кредитування населення. Наприклад, Болгарія - до 17% кредитного портфеля. У безмежному кредитуванні приховується системний ризик. Росія і Казахстан уже наштовхувалися на проблему неповернення таких кредитів.Що стосується України, то прострочена заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам, поки що незначна, але за дев’ять місяців 2006 року зросла на 94% (за аналогічний період минулого року - на 50.7%). Ще одною з проблемою з якою стикнулися банки в 2006 році – це перехід позичальників з одного банку в другий. По підрахункам банкірів, з початку 2006 року об’єми перекредитування українців зросли наполовину. [] По кількості звернення при перекредитуванні лідирує іпотека, потім іде автокредитування. Перехід позичальників обумовлюється декількома причинами. Головна – більш низькі ставки на кредити. Друга причина це більш вигідні умови для позичальника по наданню кредиту. Так наприклад, коли позичальник раніш оформив кредит і вже сплатив більшу долю по ньому, вирішить оформити кредит ще і на купівлю автомобіля. При цьому, коли іпотечний кредит к цьому часу буде вже практично сплаченим, то банк може надати автокредит, при якому гарантією буде раніш закладена нерухомість. Крім того, зміна банку може мотивуватися поганим відношенням банку до своїх позичальників. Міграція позичальників вже почала бентежити банкірів і в деяких фінустановах вже почали обговорювати комплекс мір, які можуть протидіяти цьому явищу. Зокрема фінустанови почнуть ужесточати санкції за передчасне погашення кредитів – збільшувати розмір штрафних санкцій Найближчим часом Правління Національного банку збирається розглянути питання щодо введення нормативу довгострокової ліквідності.

Висновки:

1.Кредитні операції складають більшу частку всіх активів банків. Вони є найбільш прибутковою, але і найбільш ризикованою частиною банківських активів. Кредитний ризик – це ризик несплати у визначний строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори як: репутація позичальника; можливість; капітал; умови; застава. З метою мінімізації кредитних ризиків в банку відповідно до причин їх виникнення здійснюють управління кредитним ризиком банку на двох рівнях – на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.

2.З огляду на світовий досвід можна впевнено стверджувати, що основною інституційною структурою, яка виконує функції посередника щодо обміну інформацією про платоспроможність позичальника, залишається кредитне бюро.