Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю

3) нараховується готельний збір, нараховується податок на додаткову вартість, сумуються всі розраховані показники й у такий спосіб визначається ціна одного місця в номері в добу (ліжко-доби).

Повна собівартість ліжко-доби визначається розподілом загальної суми усіх витрат готелю на обсяг номерного фонду, придатного до експлуатації протягом року (кількість ліжко-доби в рік).

Порядок визначення і застосування норм витрат на виробництво готельних послуг.

Плануванню собівартості готельної послуги передує всебічний і об'єктивний аналіз виробничо-господарської діяльності готелю за попередні періоди. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу.

Планування собівартості одиниці готельних послуг (ліжко-доби) здійснюється по кожній статті калькуляції окремо.

Відповідно до Інструкції № 24 планування може здійснюватися нормативним методом, при якому розмір витрат по кожної їх складовій визначається на підставі визначених законодавством України (відповідними нормативними актами там, де вони є), а також прийнятих на підприємстві норм використання сировини, матеріалів, палива і т.п., норм і розцінок по оплаті праці, нормативів витрат на керування й обслуговування виробництва і норм на інші елементи витрат на виробництво.

По елементах витрат, по яких неможливо їхнє об'єктивне нормування, планування проводиться на підставі фактичних витрат за попередні роки, кошторисів цих чи витрат інших факторів.

Наявність усього комплексу зазначених норм і нормативів на підприємстві є обов'язковою умовою його функціонування і повинне фіксуватися технічною документацією з урахуванням економічних умов виробництва, умов оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів і зборів, інших факторів, що визначаються законами й обов'язковими нормативними актами.

Вихідними даними для проведення цих техніко-економічних розрахунків є:

планові обсяги виконання робіт (послуг) у натуральному і вартісному вираженні;

норми витрат матеріальних ресурсів для надання послуг і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному вираженні;

договору на постачання матеріальних ресурсів, необхідних для обслуговування виробництва, у яких зазначені умови їхнього виконання й оплати (наприклад, комунальні послуги, енергозабезпечення, послуги зв'язку і т.п.);

норми витрат праці, розрахунки чисельності і професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються колективними договорами і контрактами;

економічні нормативи і норми: амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів і інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, і т.п.;

плани організаційно-технічних заходів щодо технічного переоснащення й удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшенню використання праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат.

У випадку зміни протягом року плану виробництва послуг, цін на них і на матеріальні ресурси, індексації заробітної плати і т.п. планова собівартість підлягає уточненню.

Норми витрат повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва на рівні підприємства. Диференціація норм по конкретних чи технологіях видам споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих і галузевих методик.