Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цінову політику готелю

Найважливішим фактором, що робить вплив на ціну, а отже, і на всю підприємницьку діяльність суб'єкта, що хазяює, є державне регулювання цін.

Існують прямі і непрямі заходи впливу держави на ціни. Прямі міри здійснюються шляхом установлення визначеного порядку ціноутворення, непрямі спрямовані на зміну кон'юнктури ринку, створення визначеного положення в області фінансів, валютних, податкових операцій, оплати праці.

Державне, регулювання ринку і цін здійснюється у всіх країнах світу. Широко поширена ця практика в розвинутих країнах. Так, у США держава регулює до 10 % цін, в основному в галузях, де існує природна монополія (сільське господарство, енергетика, зв'язок). У Японії держава регулює близько 20 % споживчих цін (у тому числі такі важливі, як тарифи на електроенергію, газ, залізничні тарифи, вартість медичного обслуговування й утворення, ціни на рис, пшеницю, м'ясні і молочні продукти, воду). У Швейцарії федеральне відомство по контролю за цінами в законодавчому порядку фіксує майже 50 % обсягу товарної продукції сільського господарства. Обмежене регулювання здійснюється по текстильних товарах, одягу, іграшкам, музичних інструментах і іншим товарам. У дуже рідких випадках (небезпека виникнення війни чи погроза значного загального підвищення цін) уряд має право (що передбачено законом) на прямий вплив на ціни (заморожування), як, наприклад, у Швеції. Уряд може заморожувати ціни на окремі товари і послуги, включаючи квартирну плату.

В Україні держава залишає за собою право втручатися в регулювання цін окремих товарів на визначених підприємствах. У вітчизняній промисловості традиційно склався високий рівень монополізації, якому необхідно обмежувати, усіляко припиняючи несумлінну конкуренцію й ескалацію монополій. Для запобігання дій підприємств-монополістів, спрямованих на обмеження інтересів інших підприємств і перешкоджаючих ефективному функціонуванню товарних ринків, держава визнала за необхідне ввести регулювання цін на, вироблювану ними продукцію. У відношенні підприємств-монополістів здійснюються наступні методи регулювання цін:

установлюється гранична ціна (ціна заморожується), що особливо важливо в умовах дефіциту цього товару. Однак від цього методу багато розвитих країн давно відмовилися у відношенні товарів першої необхідності і, зокрема, продуктів харчування;

установлюється фіксована ціна;

при підвищенні цін установлюються граничні надбавки (коефіцієнти) зміни цін;

застосовуються граничні рівні рентабельності і розміри товарної надбавки.

Учасники каналів товарообігу та динаміка ціни виробництва товару

На рішення за цінами впливають учасники каналів товарообігу — від виробника до оптової і роздрібної торгівлі. Усі вони прагнуть збільшити обсяг реалізації і прибутку й установити більший контроль за цінами.

Так, фірма-виробник впливає на ціну товару, використовуючи систему монопольного товару, зводячи до мінімуму продаж товарів через магазини, що торгують за зниженими цінами. Виробник відкриває власні магазини, у яких сам контролює ціни.

Оптова чи роздрібна торгівля домагається більшої частки участі в ціноутворенні, демонструючи виробнику свою роль як покупця товару, асоціюючи зростання прибутку з найбільш вдалою і сучасною формою продажу. Вона відмовляється від реалізації невигідної продукції, реалізує товари конкуруючих фірм, тим самим розташовуючи покупця до продавця, а не до виробника. У деяких випадках торгівля свідомо йде на дії, спрямовані проти марки товару. Вона може дотримувати продукцію, установлювати на неї більш високу ціну, у той же час продаючи товари інших марок по більш низьких цінах.

Щоб дійти згоди всіх учасників каналу збуту рішеннями за цінами, виробнику необхідно дотримувати кілька умов: забезпечити відповідну частку прибутку кожному учаснику для покриття його витрат і одержання доходів; надати гарантії оптовій і роздрібній торгівлі в одержанні продукції по найнижчих цінах; запропонувати особливі угоди, що включають знижки з ціни на визначений період чи безкоштовну партію товарів для стимулювання закупівель оптовою і роздрібною торгівлею.З усіх перерахованих вище факторів основний вплив на рух цін робить динаміка ціни виробництва товару. Ріст продуктивності праці, зниження витрат знарядь праці і сировини на одиницю продукції викликають зниження ціни виробництва, і навпаки. Тому можна було б очікувати, що з прискоренням темпів науково-технічного прогресу відбудеться зниження ринкових цін. Однак практика показує, що в розвинутих країнах досягнення науково-технічного прогресу не приводять у ряді галузей до зниження вартості товарів. Це порозумівається тим, що дія інших факторів, таких, як політика монополій і інфляція, виявляється більш сильним. Однак по великому колу товарів вплив ціни виробництва на рівень роздрібних цін дуже сильно.