Проблема набуття Україною членства в НАТО

Цільовий план Україна - НАТО на 2003 р. передбачав конкретні дії, спрямовані на вирішення актуальних політичних проблем: здійснення заходів щодо вдосконалення виборчих процедур, зокрема підготовку законопроектів про внесення змін до Законів України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та «Про вибори народних депутатів України»; вдосконалення роботи та реформування Центральної виборчої комісії, вдосконалення діяльності членів виборчих комісій щодо забезпечення відкритості виборчого процесу в день виборів та оприлюднення результатів виборів з урахуванням рекомендацій ОБСЄ; здійснення заходів щодо поліпшення ситуації у сфері свободи слова та друку і сприяння розширенню кола власників ЗМІ; сприяння, виходячи з реко мендацій ОБСЄ, вільним і чесним виборам згідно із законо давством, проведення конференції з цієї тематики із запрошенням представників іноземних держав та міжнародних організацій; зміцнення повноважень та незалежності судів; здійснення за ходів щодо прийняття адміністративно-процесуального кодексу України, інших законів України з метою забезпечення належ ного функціонування судової системи, в тому числі новоутво рених Вищого адміністративного суду України, Апеляційного суду України та Касаційного суду України; подальше реформу вання законодавства України у сфері правосудця відповідно до євроатлантичних стандартів; сприяння постійному розвиткові і зміцненню громадянського суспільства, забезпеченню верхо венства права, захисту основних прав людини і громадянських свобод; перегляд законів та інших нормативно-правових актів України з метою зміцнення громадянського суспільства46.

Чи зробить Альянс реформи більш вірогідними? Те, що реформи - справа суто українська, не викликає сумніву. Але на сьогодні залишається під питанням серйозність намірів і практична здатність державного керівництва здійс нити такі радикальні перетворення в політичній та економічній сфері, які потрібні для вступу до НАТО. Тому необхідно з'ясу вати, у чому передусім має полягати роль НАТО - у сприянні і допомозі чи в примусі до реформування - і що може стати результатом різних намірів партнерів?Альянс безумовно зацікавлений у демократичних перетво реннях в Україні. Але слід чітко розуміти, у чому конкретно полягає ця зацікавленість і якою мірою він готовий сприяти їх проведенню. Досить очевидно, що все може обмежитися праг ненням до стабільності, передбачуваності або навіть запобіган ням участі в альтернативних об'єднаннях. Те, на що погоджується НАТО у взаєминах з Україною, спрямоване насамперед на вирішення актуальних для Альянсу завдань, а вже потім - на впорядкуван ня і можливий розвиток співпраці, що лише створює перед умови для переходу до інтеграційного етапу в майбутньому.

Фактично останні українсько-натовські документи містять найповнішу і найконкретнішу програму проведення внутрішніх реформ. Чи створюють вони більше передумов для справді де мократичних перетворень, для яких досі не вистачало реаль ного бажання та політичної волі? Донедавна предметна програма реформування політичної та правової сфери і виве дення її на мінімальний рівень демократизації були пов'язані з членством в Раді Європи47. Зазначимо, що вимоги дотримання норм демократії передбачені і для членів ОБСЄ. Таким чином, протягом перших років незалежності склався комплекс між народних зобов'язань та орієнтованих на міжнародну співпрацю самозобов'язань щодо загальних засад політичного розвитку. Фактично цей комплекс, хоча й був позбавлений певної сис темності, у ключових питаннях є більш чітким і послідовним, ніж суто внутрішні програми політичних реформ. Він не містить компромісних орієнтирів, продиктованих суперечливими внут рішніми суспільно-політичними реаліями, і передбачає більш визначену, хоча й не пряму відповідальність. Те, що Україна досі не виконала стартових умов членства в Раді Європи і зали шається об'єктом моніторингу з її боку, є свідченням неготовності держави дотримуватися зобов'язань. І це створює показо вий фон для оцінки її ініціатив у стосунках з ЄС та НАТО.

Укладення угод з Європейським Союзом та НАТО, які за своїм змістом набагато ширші, ніж класичні міжнародні догово ри про співпрацю, і містять деталізовані зобов'язання щодо роз витку національної політичної системи, не має серйозного опер тя в українському суспільстві і в українській владі. Маємо феномен сучасної України: наміри влади здійснити й демократич ні реформи найбільш чітко і категорично зафіксовані не у внут рішніх, а в міжнародних документах. Звичайно, там немає де тальних програм, проте окреслено ключові принципові позиції.

Зазначимо, що НАТО не належить до тих міжнародних акторів, які мають вагомий вплив на внутрішню ситуацію в Україні. Альянс, зрештою, ніколи не розвивав діє вих механізмів такого впливу і - головне - не виділяв для цьо го значних ресурсів. Активізація стосунків з НАТО мало що змінює в цьому сенсі.

Вашингтон цілком відверто пов'язує перспективи взаємин України і Північноатлантичного альянсу з майбутніми прези дентськими виборами. Тодішній посол США в Україні Карлос Паскуаль, перебуваючи в червні 2003 р. у Полтаві, заявив, що в найближчі 1,5 року вирішиться доля України щодо вступу в НАТО, яка багато в чому залежатиме від майбутніх прези дентських виборів, а також від формування ринкової економіки і демократії, основою якої є свобода слова. «Наявність виборчого процесу за стандартами ОБСЄ і результат, який відображає волю народу, є життєво необхідним для успіху в прагненні України приєднатися до НАТО та просунутися ближче до Європейського Союзу. США також наполегливо підтримують свободу слова в Україні, і я буду працювати над тим, щоб це стало реальністю»48, — зазначив новопризначений посол США в Україні Джон Гербст. При цьому «забезпечення інтеграції України до євроатлантичної співдружності є метою зовнішнішньої політики США», - зазначив він, виступаючи з допо віддю перед членами Комітету з міжнародних стосунків Конгресу США в середині червня 2003 р.