Проблема набуття Україною членства в НАТО
У довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ»у розділі «Кримська область» зазначено, що селище Середня Коса, розташоване на о. Коса Тузла, підпорядковане Кіровській райраді м. Керчі109.
«Географічна енциклопедія України» містить статтю такого змісту: «Тузла, Тузлинська коса - смуга суходолу в середній частині Керченської протоки, у межах Республіки Крим. До 1925 р. була з'єднана з Тамансь ким півостровом, під час сильного шторму відокремилася від нього про моїною завширшки близько 4 км. Довжина коси 8 км, ширина до 600 м., перевищення над рівнем води 1-1,5 м. Складається з черепашкового піску. Пляжі. Має катерне сполучення з м. Керчю»110.
Усі згадані нормативно-правові акти були прийняті легітимними органами державної влади двох республік і СРСР, які мали відповідні повноваження згідно з законодавством Союзу РСР, та оприлюднені згідно з установленою процедурою.
Лінію українсько-російського кордону було неодноразово підтверджено низкою двосторонніх договорів, починаючи з Договору між УРСР та РРФСР від 19 листопада 1990 р. Ці зобов'язання були в подальшому підтверджені в Договорі про подальший розвиток міждержавних відносин від 23 червня1992 р. і в Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р.
У статті 3 Договору 1997 р. Україна і РФ взяли на себе зо бов'язання «будувати відносини одна з одною на основі прин ципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів...»111
Крім того, 1 квітня 1993 р. Верховною Радою РФ було ухва лено Закон «О государственной границе Российской Федерации», у статті 2 якого було визначено, що державним кордоном РФ є кордон РРФСР, закріплений чинними міжнародними до говорами та законодавчими актами колишнього СРСР. Цим же законом визначалося, що Російська Федерація при встановленні та зміні проходження свого державного кордону, встановленні та підтримці відносин з іноземними державами на державному кор доні, а також врегулюванні правовідносин у прикордонних райо нах (акваторіях) керується принципами взаємовигідного всебіч ного співробітництва з іноземними державами, взаємної поваги суверенітету, територіальної цілісності держав та непорушності державних кордонів, мирного вирішення прикордонних питань112.
У Постанові Верховної Ради Росії № 4732-I від 1 квітня 1993 р. «О порядке введення в действие Закона Российской Федерации «О Государственной границе Российской Федерации» в пункті 2 було зазначено: «До заключения договоров о прохождении Государственной границы Российской Федерации с сопредельными государствами - бывшими союзними республиками СССР придать границе с зтими государствами статус Государственной границы Российской Федерации»113.25 грудня 1998 р. міністр закордонних справ Російської Федерації під час ратифікації Державною Думою Росії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Ро сійською Федерацією зробив таку заяву: «Как известно, Россия признала территориальную целостность Украйни й ее границы в Договоре от 1990 года. И вновь подтвердила зто в Соглашении о создании СНГ в декабре 1991 года, а также в Уставе СНГ. Эти договори ратифицировани Думой й вступили в силу. Бывшие административые границы между советскими республиками стали в нових реалиях межгосударственными границами. Зтот факт признается всем мировьш сообществом. А Украина как независимое й суверенное государство признано ООН, другими международными организациями, подавляющим большинством государств мира. Повторяю: зто реалии из сегодняшнего дня, с которыми ми не то что не можем, а ми должны считаться, потому что Россия является постоянным членом Совета безопасности ООН. Россия - держава, которая несет особую ответственность за безопасность й стабильность в мире. Давайте називать вещи своими именами. Выдвигать сегодня территориальные претензии к Украине значит не только серьезно подрывать отношения с ней, надолго поссорить наши наро ды, но й пойти вразрез с Хельсинским Заключительным актом, другими международными обязательствами России, обострить обстановку в Европе»114.
Отже, на сьогодні немає жодних сумнівів у тому, що існу ючий кордон у Керченській протоці є легітимним і з точки зору міжнародного права та двосторонніх українсько-російських зобов'язань, і з погляду внутрішнього законодавства обох країн. У той же час після переговорів 24 жовтня 2003 р. прем'єр-міні стра України В. Януковича з прем'єр-міністром РФ Касяновим останній заявив, що кордону в Керченській протоці не існує і його потрібно визначати в процесі переговорів. Тим самим Ро сія, з одного боку, задекларувала свій намір переглянути існую чий кордон у Керченській протоці, з іншого - такі дії можна роз глядати як відмову від укладених міжнародних домовленостей.
Разом із тим позиція України щодо Азовського моря узгод жується з нормами міжнародного права, Конституції та законо давства України, а позиція Росії стосовно «збереження статусу моря як внутрішніх вод двох держав без їх розмежування» супе речить як Конституції Росії, так і міжнародному праву. У ході переговорів Україна прагне досягнути угоди, яка давала б мож ливість на взаємовигідній основі експлуатувати басейни Азовсь кого моря і Керченської протоки і при цьому мати чітко визна чені права та зобов'язання щодо певної частини її акваторії.