Проблема набуття Україною членства в НАТО
7. Подальша участь підрозділів Збройних сил України в багатонаціональних миротворчих операція під проводом НАТО.
Важливим напрямком демонстрації спроможності України робити внесок у виконання спільних з Альянсом місій і функцій є відповідне законодавче забезпечення. Слід зазначити, що в цьому напрямі Україна вже зробила певні кроки. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», ратифікувала 2 березня 2003 р. Угоду між державами-учасницями Північноатлантичного договору та іншими державами, які беруть участь у Програмі «Партнерство заради миру» щодо статусу їхніх збройних сил. 25 березня 2004 р. Верховна Рада ратифікувала Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі про забезпечення підтримки операцій Альянсу з боку України, який був підписаний 9 липня 2002 р154. З метою інвентаризації договірно-правової бази створено Міжвідомчу робочу групу, до складу якої входять представники секретаріату Комітету з питань європейської інтеграції та Головного юридичного управління апарату Верховної Ради, секретаріату Кабінету міністрів, апарату Ради Національної безпеки і оборони України та інших урядових структур.Але поряд із цим на законодавчому полі нерозв'язаними залишається досить багато проблем, що накопичилися у сфері євроатлантичної інтеграції, зокрема на момент підготовки до Стамбульського саміту (2004 р.) ще доопрацьовувався Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях під егідою НАТО155. Отже, з метою забезпечення здатності України брати участь в операціях НАТО та отримувати від нього підтримку потрібно вдосконалити відповідну частину українського законодавства згідно з нормативними положеннями НАТО. Для цього необхідно:
• ратифікувати меморандум про взаємопорозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних збройних сил НАТО про використання стратегічної транспортної авіації України в операціях під егідою НАТО;
• покласти на Міжвідомчу робочу групу моніторингові завдання, які б дозволяли запобігати прийняттю нормативно-правових актів, положення яких перешкоджають процесу набуття Україною членства в НАТО.
Виконання цих завдань стало б вагомим підґрунтям для отримання Україною запрошення НАТО до реалізації ПДЧ, яке необхідно було б одержати вже на Стамбульському саміті з тим, щоб на саміті 2006 р. отримати запрошення на приєднання до Альянсу.
2006 р. мав би стати роком завершення реалізації Стратегії дій України щодо вступу в НАТО на короткотермінову перспективу. Але її реалізацію ускладнювали дві обставини.
Перша з них пов'язана з президентськими виборами в Україні восени 2004 р., друга - з незавершеністю Оборонного огляду в секторі безпеки й оборони до Стамбульського саміту НАТО.
Президентські вибори важливі для євроатлантичної інтеграції України з тієї точки зору, що вони, по-перше, стали тестом на відданість української влади і суспільства цінностям демократії, по-друге, привели до влади нових лідерів і новий уряд, який визначатиме курс держави на наступні 5 років.
Стратегія дій України щодо членства в НАТО на середньотермінову перспективу має впроваджуватися після отримання офіційного запрошення на приєднання до НАТО на саміті Альянсу 2006 р. за сприятливих внутрішньополітичних і зовнішньополітичних умов.
Така стратегія дій покликана реалізувати передусім юридичну процедуру приєднання до НАТО, яка зазвичай триває близько двох років. Отже, найкраща перспектива, на яку ми можемо розраховувати, передбачає набуття Україною членства в НАТО тільки у 2008 р., після чого розширення Альянсу, очевидно, припиниться.
Ця юридична процедура передбачає виконання Україною таких середньотермінових завдань156:
1. Проведення прозорих парламентських виборів за новою пропорційною системою.
2. Завершення економічних і політичних реформ, спроможних забезпечити стабільність демократії та добробут народу.