Проблема набуття Україною членства в НАТО

3. Реалізація широкомасштабних програм у сфері інформаційної політики в українському інформаційному середовищі щодо євроатлантичної інтеграції України та позитивного іміджу НАТО.

4. Завершення впровадження демократичного контролю над Збройними силами України і сектором безпеки.

5. Проведення реформ в оборонній промисловості, зорієнтованих на адаптацію до євроатлантичних структур.

6. Досягнення необхідного рівня сумісності наявних та майбутніх зразків озброєнь військової техніки та доктрини Збройних сил України для виконання функцій та місій НАТО.

7. Здійснення законодавчих, нормативне-правових, організаційних процедур у сфері захисту інформації, зокрема підписання та забезпечення імплементації таких угод:

Угода НАТО про взаємне забезпечення гарантій захисту таємниць стосовно винаходів у сфері оборони, на які подані заявки на патентування (Париж, 1960 р.);

Угода про передачу технічної інформації для оборонних цілей (Брюссель, 1970 р.);

Угода про співробітництво щодо інформації з питань атомної енергії та адміністративні механізми реалізації Угоди;

Угода про захист інформації (Брюссель, 1997 р.)157.

8. Реалізація Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр. та проведення широкомасштабної загальнонаціональної інформаційної кампанії з метою забезпечення підтримки громадянами України вступу країни в НАТО.

9. Проведення референдуму (загальнонаціонального опитування) щодо вступу України в НАТО.

10. Імплементація правових актів здійснення законодавчих процесів з набуття членства в НАТО, серед яких підписання та ратифікація:

Північноатлантичного договору (Вашингтон, 1949 р.);

Протоколу про статус міжнародного військового штабу;

Угоди про статус НАТО, національних представників та міжнародний секретаріат (Оттава, 1951 р.);

Угоди про статус представників та місій третіх країн у НАТО (Брюссель, 1994 р.);

Угоди між сторонами Північноатлантичного договору про статус їхніх сил (Лондон, 1951 р.)158.Після цього Україна має підписати відповідний протокол про вступ до Альянсу і передати його урядові США. Далі цей протокол повинен бути ратифікований усіма членами Альянсу згідно з їхніми власними національними процедурами. Ратифікаційні грамоти відповідно до статті 11 Північноатлантичного договору в найкоротший термін мають бути передані на депонування урядові Сполучених Штатів Америки. Договір набуває чинності для країни-кандидата одразу після депонування ратифікаційних грамот більшості країн-членів Альянсу.

Отже, інтеграція України в європейські та євроатлантичні структури є, безумовно, головною стратегічною метою держави. Сьогодні Україну розглядають як “опору і генератор стабільності й безпеки в Європі”. У ній вбачають стратегічний ланцюг між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем, унікального стратегічного партнера Європейського Союзу та особливого партнера НАТО.

Відносини України та Північноатлантичного Альянсу не є лише складником концепції безпеки. Певне зближення з НАТО і декларований курс на інтеграцію в євроатлантичний простір мають спиратись на принципово нову модель суспільно – політичного розвитку, відповідну стратегію внутрішніх перетворень і послідовні зусилля, спрямовані на зміну геополітичної ситуації.