Проблема набуття Україною членства в НАТО

Газети Західного регіону в листопаді 2002 р. упереміж смакували подробиці скандалу, пов'язаного з рішенням Північ ноатлантичного альянсу не запрошувати Президента України до столиці Чехії. Газета «Поступ», що видається у Львові, також неоднора зово вміщала замітки на цю тему, відзначаючи, що НАТО не чекає глави Української держави у Празі81.

Тональність жовтневого «Поступу» добре передає один із заголовків: «Український провал у Варшаві» (у замітці йшлося про висновки конференції «Розширення Європейського Союзу та НАТО: перспективи України», яка відбулася 15-16 жовтня 2002 р. в польській столиці)82. Саме на цій конференції з уст Хав'єра Солани прозвучало, що ЄС, перш ніж прийняти Україну до Євросоюзу, спробує з'ясувати, що це за країна, бо наразі українське керівництво «не грає за правилами». Ще категоричніше з приводу бажання України стати членом ЄС висловився Романо Проді, який заявив, що Україні не бачити членства як власних вух. Отож українські учасники конфе ренції прийшли до висновку: «Нас не розуміють у Європі, але й самі українці не розуміють, що відбувається в країні. Україна сама повинна визначитись, що відбувається, і лише тоді гово рити про приєднання до Євросоюзу».З газети «Поступ», приміром, можна довідатись, що аме риканці наближаються до Збруча», що українсько-польський кор дон незабаром стане справжньою «залізною завісою» між НАТО і рештою світу"83.

Однак наразі немає підстав говорити про достатню інфор маційну підтримку натовської тематики в українських ЗМІ. А та, що існує на сьогодні, здебільшого здійснюється за усталеним національним принципом: не шкодувати чи то меду, чи то дьогтю з упертим нехтуванням засадою «золотої середини», яка передбачає вже згадувані об'єктивність, надання повної інфор маційної картини, збалансованість думок і коментарів, обов'яз ковість подання кількох поглядів тощо.

Зрештою, з метою унаочнення висвітлення натовської про блематики в українських ЗМІ Закарпаття доречно навести результати моніторингу місцевої преси з визначеної те матики. Моніторинг 8 провідних місцевих видань проводився за такими напрямами:

• кількість публікацій за натовською тематикою;

• характеристика матеріалів (інформаційні, аналітичні: рго/соntга);

• джерела матеріалів (передрук із центральних ЗМІ/місцевіавтори).

Всього: інформаційних - 76; аналітичних - 14.

Принагідно слід зауважити, що класифікаційний поділ ма теріалів був доволі умовним, проте є всі підстави зробити певні висновки.

По-перше, за два роки провідними закарпатськими друко ваними ЗМІ Північноатлантичний альянс і пов'язані з ним пи тання висвітлювалися рідко, причому переважали передруки з центральних ЗМІ (здебільшого посилання на джерела пере друку були відсутні). Закарпатський читач за два роки мав змогу отримати мінімальну кількість просвітницько-роз'яснювальної інформації про Альянс.

По-друге, переважна більшість аналітичних матеріалів міс цевих авторів стосувалася аналізу українських перспектив щодо членства чи співпраці з НАТО.

По-третє, проаналізовані матеріали загалом могли поспри яти формуванню в пересічного закарпатця упереджено-негативного іміджу НАТО як організації, членство України в якій є наразі нереальним, а через жорсткі умови вступу та можливі його наслідки — навіть небажаним.

По-четверте, як виняток із загальної необнадійливої карти ни можна назвати друковані органи національних меншин, зокрема угорськомовну газету «Карпаті Ігоз Сов». Аналіз свід чить, що інформаційні матеріали про НАТО в цьому виданні друкувалися регулярно (в середньому 2 матеріали на місяць) і були спрямовані передусім на популяризацію і пропаганду переваг Північноатлантичного альянсу, його можливостей у збереженні миру, захисті країн-членів, на підтвердження того, що рішення цих країн про вступ цілком відповідало загально державним пріоритетам. Також слід зауважити, що всі матеріали мали конструктивний інформаційно-роз'яснювальний характер, що сприяє формуванню позитивного іміджу НАТО. Головними інформаційними джерелами матеріалів були Угорське телеграф не агентство МТІ, інші світові інформаційні агенції тощо.

Отже, можна констатувати, що угорськомовний читач регіо нальних мас-медіа регулярно отримує в цілому більш об'єктивну та всебічну інформацію щодо НАТО, яка сприяє формуванню позитивного іміджу Альянсу. Натомість українськомовний -нерегулярно, здебільшого суб'єктивну та неповну інформацію (за винятком актуальних для регіону матеріалів під гаслом: «НАТО допоможе нам захиститися від паводків?»).