Проблема набуття Україною членства в НАТО

У цьому контексті показовим позитивним прикладом мож на вважати докладний звіт про «круглий стіл» за участю послів країн НАТО (проведений 10 липня 2002 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка з нагоди підпи сання Хартії про особливе партнерство), що був надрукований у журналі «Молода дипломатія». У цьому ж номері журналу було оприлюднено розвідку Антона Монаєнка «Роз ширення ЄС на схід: наслідки для України»86, яка також порушує проблему Україна-НАТО. Прикметним є те, що цей журнал ви дають студенти і поширюється він насамперед серед студентства.

План дій Україна - НАТО є позитивним кроком у відноси нах між Україною і Північноатлантичним альянсом. Цей доку мент став одним з небагатьох зовнішньополітичних успіхів України. Разом з тим зволікання українською стороною з його публікацією породило чимало запитань щодо зобов'язань, які українська влада взяла перед країнами-членами НАТО.

На наш погляд, регіональним ЗМІ (йдеться насамперед про Західний регіон України) було б доцільно оприлюднити План дій, прийнятий у Празі, а також Цільовий план на поточний рік - конкретні заходи України, які вона мусить здійснити, щоб вийти на вищий рівень відносин з Альянсом. Саме зараз, коли серед українців почала зростати недовіра до НАТО, спільний План дій між НАТО й Україною слід усіляко популяризувати в ЗМІ (це стосується передусім Західного регіону), тим паче, що НАТО цей План дій Києву оприлюднювати не забороняє.Як було зазначено вище, «кольчужний скандал», «касетний скандал», останні розбіжності всередині самого Альянсу, безу мовно, не могли не позначитися на рівні довіри до цієї струк тури серед громадян України. Тому, на наш погляд, ЗМІ слід проводити більш виважену інформаційну роботу серед читачів, слухачів і телеглядачів. Мас-медіа повинні допомогти людям осягнути ті демократичні цінності, що їх сповідують члени НАТО, переконувати (доказово, наочно, зрозуміло) свою аудито рію в реальності наближення до ефективних стандартів — еко номічних, політичних, військових лише за умови вироблення в собі й у державного керівництва політичної волі, прагнення жити за кращими європейськими стандартами.

27 лютого 2002 р. в ході міжнародної конференції «Імпле ментація державних рішень із проблем євроатлантичної інтег рації України» колишній радник Генерального секретаря НАТО Кріс Доннелі заявив, що «вже створено механізм, створено двигун для просування до НАТО, який повинен потягти Україну. Для того, щоб розпочати роботу цього двигуна, треба залити пальне в баки. Тепер потрібна політична воля». Тобто Україна має впровадити в життя ті рішення, що були підписані під час Празького саміту 2002 р. І це стосується не тільки Збройних сил України, а й інших українських міністерств та відомств, зазначив Доннелі. За його словами, роль парламента ріїв полягає в тому, щоб «стежити за тим, що відбувається, ста вити незручні питання, створювати ідеї, надавати поштовх про цесу, і коли урядова система робитиме щось не так, зрештою, ганьбити за похибки». За словами Доннелі, схвалення Україною Плану дій Україна - НАТО означає, що майбутнє членство в Альянсі матиме серйозні наслідки. За словами радника Гене рального секретаря НАТО, Україна взяла зобов'язання, і всі зараз спостерігають, як вона їх виконує. Щоб Україні потра пити до НАТО, парламент повинен залити пальне в «баки»87.

Безумовно, «Громадські читання з проблеми європейської інтеграції в регіонах України», які провело Управління зі спів робітництва з НАТО Міністерства економіки та питань євро пейської інтеграції України восени 2002 р. у Львові, - справа добра. Учасники читань дістали змогу ознайомитися з аналітич ними матеріалами, які допомагають краще зрозуміти, в чому полягає «особливе партнерство між Україною та НАТО», як відбувається «розвиток особливих відносин Україна - НАТО», що таке Програма «Партнерство заради миру» і «Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО».

Численні заходи, які проводяться в різних регіонах нашої держави за сприяння Центру інформації та документації НАТО, приносять неабияку користь. Але, на наш погляд, ці семінари, конференції, «круглі столи» не завжди найкращим чином ви світлюються вітчизняними ЗМІ, використовуються далеко не всі можливості мас-медіа Західного регіону України - періодич на преса, телебачення, радіо.

Формування позитивного іміджу НАТО регіональними мас-медіа неможливе без політичної волі Києва, без конкретних кроків державного керівництва України в західному напрямі, без отримання ЗМІ позитивної й водночас об'єктивної інфор мації з даної проблематики, так би мовити, інформації «з перших рук». І, звісна річ, багато що залежатиме від позиції редакцій мас-медіа, від їхніх власників і засновників.

Є й інші обставини, котрі слід ураховувати. Робота українсь ких журналістів щодо формування позитивного іміджу НАТО після заяв, що пролунали в Москві з приводу створення єди ного економічного простору, безумовно, ускладниться. Цілком можна погодитися з політологом Володимиром Маленковичем, що Україна нічого не виграє від такого простору. «Зона вільної торгівлі на ринках СНД нам потрібна (доки це найважливіші для нас ринки), але переорієнтовувати всю свою економіку (або її велику частину) на роботу за правилами євразійського ринку нам украй невигідно, тому що це ринок відсталих техно логій і, відповідно, товарів низької конкурентоспроможності, — цілком слушно зауважує він. - Ми вже обрали європейський напрямок, і рухатися нам потрібно саме туди - на європейські ринки. Це важкий шлях зниження собівартості й підвищення якості українських товарів, але якщо ми його не пройдемо -ми назавжди залишимося країною другого або третього сорту, до того ж залежною від Росії. Переорієнтація нашої економіки на простір Євразії викличе природну недовіру до неї з боку нинішніх і потенційних західних (і, до речі, не тільки західних) партнерів й істотно обмежить наші перспективи. Це ускладнить подолання антизахідних настроїв, котрі все ще панують у знач ної частини нашого суспільства»88.Подальша економічна інтеграція в межах СНД може нега тивно вплинути на запровадження в Україні демократичних по літичних традицій Європи. «Білоруська та казахська практика ще далі віддаляють нас від євростандартів, - вважає політолог Олександр Дергачов. - І в нас, і в Росії нецивілізовані відно сини між владою й бізнесом, і це впливає на зміст економічних перетворень. Наскільки реально говорити про демократизацію в Білорусі чи Казахстані? Нереально. Але чи можливе гальму вання реформ в Україні? На жаль, можливе»89.