Проблема набуття Україною членства в НАТО

Дослідники Н. Дмитренко14 та О.Дергачов15 вважають, що членство в НАТО надає вагомі гарантії збереження національної ідентичності та єдності української нації. Перебування в спільноті цивілізованих демократичних країн - членів Альянсу сприяє формуванню української національної еліти, орієнтованої на національні та європейські цінності, розвиткові української національної культури та культури національних меншин України. Водночас воно значно обмежує можливості російської інформаційної і культурної експансії в Україну, що закріпляє в українцях малоросійську провінційну ментальність - широко висвітлено у роботах Ю. Саєнко16 та О. Куця17.

Ряд публікацій Д. Кульмія18, І. Іванова19 і Т. Брежнєва20 стосується проблем безпеки, вирішення яких пов’язане з процесом євроатлантичної інтеграції, зокрема здійснено ідентифікацію нових загроз регіональній безпеці після другої хвилі розширення НАТО та механізмів їх нейтралізації, дано оцінку балансу сили в регіоні, окреслено такі проблеми, як неврегульованість питання кордонів, нелегальна міграція, територіальні питання та міжетнічні суперечки. Велику увагу приділено розв'язанню проблеми іноземної військової присутності.

Так як кордони посідають особливе місце серед вимог до країни-претендента на вступ до Європейського союзу та НАТО, то для України першочерговим завданням є вирішення всіх проблем, що стосуються проблем кордонів з її сусідами – Росією21, Румунією, Молдовою22, Білоруссю.

Важливою складовою частиною роботи Ф. Ларрабі23 є оцінка внутрішньої готовності України до набуття членства в НАТО, того, наскільки вона відповідає політичним та військовим критеріям членства в Альянсі. У праці А. Уткіна24 проаналізовано також ставлення українського суспільства до вступу України в Альянс, визначено роль засобів масової інформації у формуванні суспільної думки щодо НАТО.Окрім того, робота О. Зарубінського25 покликана вирішити цілу низку практичних завдань, пов'язаних з реалізацією євроатлантичного курсу України. У статтях І. Копняка26 та В. Косевцева27 зокрема викладено концептуальні підходи до формування Стратегії дій з набуття Україною членства в НАТО. Така проблема загальнодержавного значення як нелегальна міграція та біженці докладно висвітлена у статтях В. Павлюха28, М. Литвина29 та С. Ратушного.30

Щодо проблем зовнішньополітичного вибору України в умовах розширення НАТО31, то це чітко висвітлено у матеріалах науково-практичного семінару Чернівецького національного університету.

Таким чином, метою магістерської роботи є докладніше ознайомлення з цілим спектром проблем, пов’язаних з формуванням та реалізацією одного з найважливіших стратегічних пріоритетів зовнішньої політики України – курсу на євроатлантичну інтеграцію.

Відповідно до історіографічного огляду та джерельної бази, автор, висвітлюючи основні аспекти процесу набуття Україною членства в НАТО ставить перед собою такі завдання:

розкрити політичні критерії вступу до НАТО та проблеми соціально-економічних і політичних реформ в Україні, громадську думку щодо НАТО, роль регіональних мас-медіа у формуванні позитивного іміджу Альянсу

указати на проблеми кордонів, іноземної військової присутності та нелегальної міграції України на шляху до НАТО

визначити пріоритети України в процесі набуття членства в Північноатлантичному Альянсі на перспективу.

Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та резюме англійською мовою.

РОЗДІЛ I. ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У ВНУТРІШНЬОМУ ВИМІРІ

У загальному вимірі зв'язок між наміром України вступити до НАТО і внутрішніми реформами є очевидним і не потребує доведення. Він полягає передусім у заохоченні до реформ за зразком розвинених демократичних держав. Фактично йдеться про доповнення внутрішніх рішень щодо реалізації певної моделі суспільного розвитку відповідними міжнародними зобов'язаннями і залученням зовнішніх чинників.

Вплив міжнародних зобов'язань на внутрішній розвиток держав - явище, яке набуло значних масштабів і нової якості в рамках еволюції й розширення європейської та євроатлантич ної спільноти. Найбільш наочно це виявляється у процесі подо лання ізольованості й переходу до повномасштабної міжнарод ної співпраці посткомуністичних, у тому числі нових незалежних держав, для яких внутрішні трансформації і зміни геополітичних координат відбуваються синхронно й певною мірою взаєм но обумовлені. Такий вплив став одним з ключових чинників розвитку міждержавного співробітництва в регіоні, що об'єднує колишні «Захід» та «Схід», і формування відносної надрегіональної суспільно-політичної та економічної гомогенності.