Проблема набуття Україною членства в НАТО

Якщо і йдеться про формування чогось, то передусім - за гальнодержавного комплексу меншовартості українця в регіональному вимірі. А ця тема заслуговує на окреме дослідження.

Це зовсім не означає заборони публікації негативних мате ріалів про Альянс: у вільній демократичній пресі вони мають цілковите право як на існування, так і на свого власного читача. Однак читач повинен мати право вибору, і позитивні матеріали мають бути більш вагомими на протилежній шальці «інформа ційних терезів».

Позиція респондентів Західного регіону щодо НАТО по мітно вирізнялася від інших регіонів: частка переконаних у не обхідності вступу України до НАТО тут більш ніж удвічі перевищувала показник інших регіонів (на Сході та Півдні таку позицію підтримують у середньому 10% опитаних, у Центрі -13,5%). Водночас у Західному регіоні найменшою була частка тих, хто вважає, що Україна не повинна вступати до НАТО за жодних умов, - 20,5%84.

Але незважаючи на такі обнадійливі показники, в Західному регіоні, як і по Україні в цілому, явно бракує цілеспрямованої інформаційно-пропагандистської кампанії щодо інтеграції нашої держави як у європейське співтовариство, так і трансатлантичні структури. Адже аналіз міжнародного досвіду доводить, що по зитивні результати референдуму на користь вступу до міжна родної організації значною мірою залежать від своєчасного проведення урядом цілеспрямованої інформаційно-пропаган дистської кампанії.Про важливість і своєчасність такої кампанії свідчить, зо крема, досвід Норвегії. Відомо, що в 1994 р. більшість населен ня Норвегії (52%) проголосувала проти членства країни в ЄС. Значною мірою на цей результат вплинула інтенсивна кампанія партій та угруповань, налаштованих проти інтеграції, яка три вала протягом двох років перед референдумом. Натомість нор везький уряд розпочав власну пропагандистську кампанію тільки за кілька місяців перед проведенням референдуму.

Кожна пропагандистсько-інформаційна кампанія пов’язана передусім із мас-медіа та їхньою позицією щодо її проведеним, Журналістика - це ідеологія, політика, обслуговування. Як би банально не звучало, преса - це справа, професія, бізнес. Однак це не галузь чистого бізнесу, а бізнес у галузі новин. Як у будь-якій іншій сфері професійної діяльності, у журналістиці є свої норми і правила, зафіксовані у відповідних документах міжнародної журналістики. У сукупності своїх технологій, інститутів, професіоналів, норм і практичної діяльності преса є могутньою силою, що впливає на спосіб життя людей, долі народів і держав. І як у будь-якому іншому ремеслі, «ремісникам» із мас-медіа необхідно дотримуватися професійних принципів. Для журналіста це об'єктивність, надання повної інформаційної картини, збалан сованість думок і коментарів, обов'язковість подання кількох поглядів тощо. Декларуючи право суспільства на інформацію, не слід забувати, що суспільство, закон, правила внутрішньо-цехового розпорядку ставлять свої вимоги, порушення яких має настільки ж серйозні наслідки, як і наступ на свободу слова85.

Суспільство має право на отримання об'єктивної, неупередженої інформації з будь-якої проблеми чи актуального на даний час питання. На часі важливим є подання неупередженої інфор мації про Північноатлантичний альянс як трансатлантичну спо лучну ланку, що постійно зв'язує безпеку Північної Америки і Європи. Доцільно через мас-медіа репрезентувати НАТО як орга нізацію, в рамках якої, попри несхожість ситуацій і національних військових потенціалів держав - членів Альянсу, всі вони одна ковою мірою відчувають себе в безпеці, що, у свою чергу, сприяє загальній стабільності в Європі, створює сприятливі умови для зміцнення співпраці всередині Альянсу, а також між його членами та іншими країнами. Саме на цих засадах розвиваються нині нові структури безпеки, які відповідають інтересам нової Європи, нерозчленованої і вільної торувати свій шлях у політич ному, економічному, соціальному та культурному житті.

Інформаційні матеріали мають містити визначення основ них завдань Альянсу в галузі безпеки, зокрема:

• створення необхідного підґрунтя для стабільного середо вища безпеки в Європі на основі зміцнення демократичних інституцій та прагнення до вирішення спірних питань мирним шляхом. Забезпечення умов, за яких жодна країна не змогла б вдаватися до залякувань чи тиску, спрямованих проти будь-якої іншої європейської держави, аби нав'язати своє панування через застосування сили чи погрози силою;

• забезпечення стримування та захисту від будь-якої форми агресії, спрямованої проти будь-якого члена НАТО;

• сприяння безпеці і стабільності шляхом здійснення по стійної й активної співпраці з усіма партнерами через Партнер ство заради миру та Раду євроатлантичного партнерства, а також через консультації, партнерство та співробітництво з Україною в рамках Програми «Партнерство заради миру», «Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО» та Плану дій Україна - НАТО.