Проблема набуття Україною членства в НАТО

За даними опитування, 61,3% жителів Запоріжжя проголо сували б за вступ до ЄС, тоді як проти - 23%. У той же час щодо вступу до НАТО зафіксовано протилежну картину: лише 24,3% готові проголосувати «за», тоді як 60,3% - «проти»68. На думку фахівців, такий суперечливий результат свідчить про те, що в Східному регіоні України, попри загальну прихильність до ідеї європейської інтеграції, все ще зберігаються радянські сте реотипи щодо НАТО. Крім того, значна частина громадян кон статує гострий дефіцит достовірної інформації про діяльність НАТО та ЄС.

Показово, що жителі Запоріжжя, центру одного з найбільш «проросійських» регіонів України, зорієнтовані на європейську модель політичного та економічного розвитку України і скеп тично ставляться до запозичення російського чи білоруського досвіду.

55,5% опитаних вважають, що Україні слід орієнтуватися на європейську модель політичного і соціально-економічного розвитку, 9,3% - на російську, 7% симпатизують білоруській моделі, 2,8% — китайській, а 2,3% — американській (США). У той же час 17% запоріжців упевнені, що Україні варто ство рювати свою унікальну модель політичного і соціально-еконо мічного розвитку.Сімферополь належить до числа адміністративних центрів з найбільш негативним ставленням до вступу України в НАТО (навіть порівняно з Миколаєвом та Запоріжжям). Підтримка вступу України в НАТО становить у Миколаєві 18%, у Запоріж жі - 23%, у Сімферополі - 15,5%. Проти цієї ідеї у Миколаєві виступає 54%, у Запоріжжі - 63%, у Сімферополі - 57,5%. Більшість жителів Сімферополя негативно ставиться до НАТО, вважаючи цю організацію агресивним воєнним блоком (52,5%). Серед основних причин негативного ставлення побоювання, що НАТО може втягнути Україну у воєнні дії (41,5%), упевненість, що НАТО є агресивним імперіалістичним блоком (33%), острах, що в Україні стануть хазяйнувати іно земці (27%) та що членство в НАТО може зіпсувати відносини з Росією (22%). Прихильники вступу до НАТО можливі пози тиви вбачають насамперед у тому, що це надасть Україні біль шого авторитету на міжнародній арені (26,5%), а також гарантії безпеки (22%). Загалом ставлення до НАТО в Сімферополі є гіршим, ніж у середньому по Україні, у Запоріжжі та Миколаєві (в середньому по Україні вважають НАТО агресивним блоком 34%, у Миколаєві - 43,5%, у Запоріжжі - 50%)69.

Отже спостерігається суперечливість вітчизняної громадської думки, наявність усталених регіональних і вікових відмінностей. Але у кожному регіоні, у кожній віковій та про фесійній групі вже сформувався стійкий прошарок людей, зо рієнтованих на європейські цінності та європейську інтеграцію.

Важливе значення має також і роль регіональних мас-медіа у формуванні позитивного іміджу НАТО. Україна була першою з колишніх республік СРСР, яка на лагодила контакти з ЄС. 1994 р. вона першою з країн СНД приєдналася до Програми НАТО «Партнерство заради миру», а 1997 р. підписала з НАТО Хартію про особливе партнерство. Цього ж року на початку травня в Києві було відкрито Центр інформації та документації НАТО в Україні.

Роман Ліщинський, перший директор цього Центру, неза довго до своєї трагічної загибелі восени 1997 р в інтерв'ю журналу «Універсум» цілком слушно зазначив, що «Україні бракує правдивої інформації про НАТО».

Розмова з професійним дипломатом, канадійцем українсь кого походження, була присвячена проблемі ліквідації «білих плям» щодо ролі й місця Альянсу на політичній карті світу, важливості налагодження співпраці НАТО з Україною. «Ми вважаємо справедливим, щоб ті рішення, які приймає політич на еліта в Україні щодо НАТО, спиралися на правдиву, сучасну інформацію про цю організацію, - наголошував пан Ліщинсь кий. - Украй важливо, щоб населення України зрозуміло, чому український уряд пішов на такий крок — створення Центру доку ментації та інформації НАТО»70. При цьому він відзначав над звичайно важливу роль українських мас-медіа в ліквідації дефі циту інформації про НАТО для політичної еліти та громадян України.

Відтоді минуло кілька років. Чи все зробили українські жур налісти, зокрема працівники ЗМІ Західного регіону, для того, щоб українська громадськість якомога швидше відійшла від «совєтських» стереотипів оцінки Альянсу?

Очевидно, далеко не все, бо не випадково року професор кафедри стратегії Національної академії оборони України, доктор військових наук В'ячеслав Косевцев був змушений констатувати: «Важливим і нагальним завданням є формування позитивного ставлення населення до входження України в НАТО. Відповідна підготовка громадської думки потребує активної і цілеспрямованої інформаційно-пропаган дистської діяльності з широким використанням ЗМІ»71.

Судячи з соціологічного опитування Центру «Соціальний моніторинг» та Українського інституту соціальних досліджень, оприлюдненого в січні 2004 року, можна говорити про знижен ня рівня довіри української громадськості до НАТО. Прибіч ників членства нашої держави в Північноатлантичному альянсі поменшало приблизно на 5%. Так стверджують експерти Центру Разумкова, але відразу пояснюють, що не стільки впала довіра до НАТО, скільки знизилася підтримка вступу до нього. І тут не останнюю є «заслуга» влади, зокрема «кольчужний скандал» та нагнітання подій навколо Іраку. На думку аналітиків та експер тів, у свідомості «маленького українця» все ще спрацьовує нега тивний образ НАТО як ворога, створений радянською пропа гандою. Для адекватного ставлення українців до натівського питання їм бракує поінформованості. Так вважають і вітчизняні діячі, й іноземні представники. Зокрема, колишній посол США в Україні Карлос Паскуаль закликав владу підвищити рівень інформованості громадян України про НАТО. Про брак інформаційної кампанії говорив і Валерій Чалий, директор між народних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, наголосивши, що інколи взагалі спо стерігається антинатовська пропаганда, особливо на деяких центральних (як відомо, провладних) телевізійних каналах72.«Сьогодні ЗМІ контролюються переважно тими силами, які не надто зацікавлені у здійсненні Україною євроатлантич ного вибору. Вони продовжують обробляти населення в проти лежному напрямі, що створює неадекватні реакції і відгороджує нас від Європи. А влада свідомо чи несвідомо не поспішає забезпечити громадян усебічною доступною інформацією про діяльність НАТО і перспективи України щодо вступу до нього»73.