Проблема набуття Україною членства в НАТО
Суть передумов просування альянсу на Схід – повернення країн регіону до природного суспільного та міжнародного стану і зближення на цій основі цілісних і геополітичних орієнтацій, зокрема уявлень про зміст і параметри безпеки у просторі на захід від СНД. Розширення НАТО реально має не тільки військово-політичне значення, природний інтерес інтегрування містить і вагоміші складники – економічний та культурно-цивілізаційний.
Розширення НАТО на Схід, відповідно до умов вступу, має сприяти розв’язанню конфліктів, усуненню територіальних претензій до сусідів, зміцненню цивільного контролю над збройними силами, дотриманню прав національних меншин і прав людини, демократичному розвитку. Виконання цих вимог країнами ЦСЄ – новими членами НАТО – сприятиме зміцненню безпеки на західних кордонах України і створить додаткові стимули для внутрішніх перетворень в країні.
Тому актуальність теми полягає в тому, що інтеграція України в європейські та євроатлантичні структури є, безумовно, головною стратегічною метою держави. Сьогодні Україну розглядають як “опору і генератор стабільності й безпеки в Європі”. У ній вбачають стратегічний ланцюг між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем, унікального стратегічного партнера Європейського Союзу та особливого партнера НАТО.
Щодо вітчизняної та іноземної історіографії, то вона досить широка. Особливо слід відзначити такі джерела як: Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору1 Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р2., Матеріали міжнародного “круглого столу експертів”3, що стосуються співпраці та добросусідства України та ЄС, у роботі використані також дані провідних вітчизняних установ, що займаються дослідженням громадської думки: Фонду “Демократичні ініціативи”4, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України5.Фундаментальним дослідженням є монографія «Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства»6 присвячена аналізу одного з найбільш пріоритетних напрямків зовнішньополітичного та воєнно-політичного курсу України євроатлантичній інтеграції. У роботі комплексно висвітлено цілий спектр проблем, пов'язаних з формуванням та реалізацією цього курсу, окреслено роль Північноатлантичного альянсу в архітектурі європейської безпеки та нові функції, яких набуває ця організація у зв'язку з трансформацією сучасної системи міжнародних відносин, формуванням їх монополярної структури.
G. Udovenko7, James Sherr 8 основну увагу приділили передбаченню наслідків другої хвилі розширення НАТО, питанню про те, яку роль у цьому процесі може відігравати Україна, на якому місці вона опиниться внаслідок таких кардинальних змін у геополітичній обстановці на європейському континенті.
Унаслідок цього процесу втратить сенс для України один з основних принципів реалізації геополітичних інтересів - принцип балансу сили. Всі західні і південно-західні сусіди України стануть членами НАТО, і відносини з ними у сфері безпеки й оборони визначатимуться не двостороннім співвідношенням сил, а сумарним оборонним потенціалом країн-членів Альянсу.
Процес другої хвилі розширення НАТО, на думку Б.Сікора9 поставить Україну в ситуацію відмови від політики балансування і необхідності визначення свого остаточного геополітичного вибору, адже Україна опиниться затиснутою між сферами впливу НАТО та Росією і в такому становищі не зможе самостійно протистояти ймовірним викликам з боку як однієї, так і іншої геополітичної потуги.
В. Гречанінов10 та М. Сунгуровський11 у своїх працях визначили стратегічні інтереси України щодо НАТО й показали еволюцію їх усвідомлення українським політикумом. Ці інтереси формувалися під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Головним з них стала зміна дезінтеграційних тенденцій на інтеграційні процеси в зовнішньополітичному середовищі. Від того, до яких інтеграційних процесів Україна виявиться залученою, залежатиме її подальше майбутнє.
Приєднання до НАТО гарантує Україні зміцнення її державного суверенітету, збереження незалежності і територіальної цілісності, оскільки ні сам Альянс, ні його члени не зазіхають на ці базові національні інтереси - вважає О.Палій.12 Поглинання України Росією чи приєднання першої до другої призведе до повної втрати цих базових цінностей української нації і зникнення України як незалежної суверенної держави. Усвідомлення такої перспективи формує геополітичні інтереси України, пов'язані з приєднанням її до Північноатлантичного альянсу.
В.Горбулін13 у своїй праці зазначає, що інший базовий стратегічний інтерес України щодо НАТО пов'язаний передусім з тими сприятливими умовами, які надає членство в Альянсі для зміцнення демократичних цінностей і розбудови громадянського суспільства в нашій країні. Отже, вступ України в НАТО - це реалізація її цивілізаційних інтересів. Він означатиме входження України в європейську цивілізацію.