ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

151

поліційним наглядом, О. Кониський все ж мав можливість спіл¬куватися з народом і, що найголовніше, захищати його від кривди, здирства і знущання: «Працюючи для себе і для своїх клієнтів як адвокат, Кониський ані на хвилю не забував і про висший обо¬в'язок — працювати для всього українського народу, для духов¬ного відродження і піддвигнення. Правда, в тих тяжких роках він не друкував майже нічого зі своїм відписом, особливо за границею; більше друкував по-московськи в російських часописах і то без підпису — розуміється, про насущні потреби і кривди українського народа»1.

1872 року з О. Кониського було знято політичний нагляд і дозволе¬но оселитися в Києві. Тут він стає членом Старої Громади, не поділяючи радикалізму її лівого крила (М. Драгоманова, В. Кова-левського, Ф. Вовка); виступає з публіцистичними літературно-кри¬тичними статтями в російській періодиці («Вестник Европьі», «Рус-ская мьісль», «Страна», «Юридический вестник» та ін.). З його ініціативи засновано Товариство імені Т. Шевченка у Львові (1873), яке на по¬чатку 90-х років стало Науковим Товариством імені Т. Шевченка, що діяло у напрямі відродження національної культури на демократичній основі. На кошти, пожертвувані самим О. Кониським, Євгенією Милора-дович, П. Кулішем і Д. Пильчиковим, куплено друкарню; 10 тис. крб заповів Товариству О. Кониський після своєї смерті.Зібрані О. Кониським і Д. Пильчиковим 6 тис. крб було передано львів'янам з умовою: «1) щоб товариство мало переважно науково-літературну ціль, причому й направляло свою працю перш усього на дослідження народного життя на Україні, 2) щоб доступ до нього був найлегший для кожного русина і щоб адміністрація його була якнайбільш поставлена в зв'язок з загалом членів, 3) щоб спеціально були прибрані способи для того, щоб і позагалицькі і позаавстрійські українці могли мати якнайбільше участі у товаристві, аби воно було інституцією всеукраїнсько ю»2.

Ставши співробітником «Правди» і Товариства, О. Кониський дістав можливість відновити раніше перервану засланням свою публіцис¬тичну і літературно-критичну роботу. Його ім'я набуває дедалі більшої популярності.

Авторитет О. Кониського серед галичан був величезним. Його запрошують до співпраці, зважають на його думку з приводу напрям¬ків, змісту й автури часописів; у нього просять і одержують допомогу у розв'язанні найрізноманітніших проблем. Листи знаменитих галичан перейняті непідробною повагою і пієтетом. Друкувати праці О. Ко¬ниського в своїх часописах вважають за велику честь: «Високоповаж¬ний Добродію! -— звертається до О. Кониського Омелян Огоновський. —

С. 16.

'Франко І. Про житє і діяльність Олександра Кониського. 2Там само. — С. 12.

152

Дорогим відкликом Вашим зрадів я що найсердечніше: нічого й ка¬зати, як слабо дуже з-за браку сил робітних стоїть белетристична часть нашої часописі. -— Я теж і дуже радію, що праця звістного Вашого пера піднесе її повагу.

Не відносився доселі сам я до Вас о уділ ваш цінний, про те, що розпитати не міг містця Вашого побиту; тім раднійше-ж повитав я ненадійне дороге Ваше слово.

Повість Вашу печатати можемо зараз, вже з почином нового року, то ж прошу й пересилку що мога прискорити. Перешліть по почті рекомендовано, то й зовсім буде безпечно; з наших бо не зараз вибереться в Київ: — чекатиму щохвилі нетерпеливо дорого¬го гостинця.

О позбиране стихів Ваших я вже постараюся. А доки що замічу, що друк на красному папері в 500 екз. від одного листа печатного не дорожше вийде як 25 зр. а. в.

Зволите-ж і в тім ще близше порозумітися зо мною.

Прийміть поклін щиро прихильного Ол. Огоновського»1.

Якщо зважити на весь огром праці О. Кониського в царині консо¬лідації галицько-українських сил, то стане зрозумілим, чого М. Гру-шевський назвав його «найвизначнішим галицьким письменни¬ком 70-х та 80-х років»2 (виділення наше. — Авт.).