ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

На початку 60-х років під впливом революційних ідей, що доноси¬лись із Заходу, київська університетська молодь, переважно шля¬хетського походження, заснувала Громаду. Виключаючи насильни¬цькі методи боротьби проти царизму, громадівці дбали про піднесення самосвідомості українського народу, передусім селянства.

146

Організація недільних шкіл, створення книжок для народу, підручників для українських шкіл, широкоосяжна ґрунтовна праця над дослідженням циклу дисциплін, що їх охоплює поняття україно¬знавства, — саме таку роботу виконували громадівці.

За прикладом Києва Громади з'явилися у Харкові, Одесі, Черні¬гові, Полтаві. О. Кониський зразу ж зійшовся з демократично на¬строєними людьми, активними учасниками українського національ¬ного руху, зокрема з Д. П. Пильчиковим (1821—1893), педагогом, громадським діячем, який пізніше став прообразом учителя Пучки в повісті «Юрій Горовенко».«Товариш по університету Куліша, Білозерського, Навроцького, Опанаса Маркевича; добрий знайомий Костомарова і Шевченка — він напився з одного з ними ключа тої живучої води, котра розкриває духовні очі людям і, піднявши їх вище щоденного звичайного життя, не дає вже спуститися додолу в ту калюжу, що зоветься «аби день до вечора». Пучка налив у своє серце, повно до самого верху непохитної любові до України і її народу; в голові у його лежав великий скарб знання історії, археології і політичної економії» [411].

Вплив Пильчикова сприяв поглибленню любові О. Кониського до України, зміцнив його переконаність у необхідності перебудови громадського життя — ліквідації станової та правової нерівності, боротьби проти національного гніту. Навколо Пильчикова гуртува¬лися «яко біля батька-поводиря його учні шкільні, молодята безусі, гуртувались і люди дорослі»1, — згадував пізніше О. Кониський.

Пильчиков очолив створену ним же Громаду, членом якої став і О. Кониський. Свої зусилля громадівці спрямували на культурно-просвітню роботу. Разом з Пильчиковим, В. Лободою, В. Куликом та іншими О. Кониський створює п'ять недільних та вечірню школу для молоді, дві суботні школи для єврейських дітей. В усіх школах пра¬цює або вчителем, або бібліотекарем, друкує художні твори і ко¬респонденції в «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке», галицьких часописах «Слово», «Мета», «Галичанин», «Ос¬нова». Активну участь в останньому брала вся полтавська Громада: «В журналі Кониський часто виступав під псевдонімом Олександр Переходовець, — писав М. Бернштейн. — Кониський був постійним кореспондентом журналу. За завданням редакції він їздив по містах і селах України і друкував у журналі потім свої враження від подо¬рожей у формі листів, нарисів. В «Основі» Кониський виступав і як поет, друкуючи водночас свої поезії майже в усіх галицьких періо¬дичних виданнях 60-х років»2.

Співробітництво в «Основі» стало великою і доброю школою для О. Кониського; підмогою у формуванні культурно-просвітньої про-

хКаниський О. Дмитро Пильчиков // Зоря. — 1894. — Ч. 4. — С. 93. 'Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50— 60-х років XIX ст. — К., 1958. — С. 38.

147

грами, що визначила характер і зміст його подальшої діяльності, творчості. Основним пунктом цієї програми стало змагання за націо¬нальні права українського народу, вільний розвиток його мови, літератури, культури, народної освіти.

О. Кониський не обмежувався тільки загальним з'ясуванням теоре¬тичних положень і такою ж постановкою проблем широкого розвитку національної культури. Він висунув конкретну практичну програму в цьому напрямі, активно взявшись за її реалізацію: виступає з публічними лекціями, пише підручники для початкової школи «Ук¬раїнські прописі» (1862), «Арихметика, або Щотниця» (1863); як і М. Костомаров, і П. Куліш, відстоює потребу відкриття національних шкіл і викладання в них українською мовою. З цією метою до цензу¬ри подано підручники з географії та історії, а також книжка для народу з правознавства; жодна з них, проте, не була допущена до друку і жодної не повернули авторові.

Порушені О. Кониським проблеми шкільної народної освіти, не¬дільних шкіл, мови викладання, підготовка підручників за умов на¬ціонального гніту України виявились гостроактуальними і такими, що виходили за межі суто педагогічного виховного значення. Це була своєрідна форма боротьби за національні права українського народу.