ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

Біографія

Олександр Якович Кониський народився 18 серпня 1836 року на хуторі Переходівці Бор-зенського повіту Чернігівської губернії в родині зубожілого поміщика.

Грамоту пізнав за допомогою матері та діда — старосвітського священика. 1844 року помер бать¬ко, залишивши своїх дітей сиротами і без ма¬теріального забезпечення. В цьому ж році мати віддала Олександра до підготовчої школи в Ніжині. Хлопчик робив великі успіхи в навчанні і за рік підготувався до вступу до гімназії. Як син зубожілих дворян, О. Кониський проживав у сирітському домі (бурсі для шляхетних дітей) і звідси ходив до Чернігівської гімназії.

Вчився дуже добре, був першим учнем. В 11 літ почав писати вірші, звичайно, російською мовою. У четвертому класі дістав «Кобзаря» Шевченка. Під його впливом став писати українською мо¬вою, жорстоко поплатившись за це — його вик¬лючили з гімназії (1849). Пізніше О. Кониський згадає цю подію в автобіографічній повісті «Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу»:

«От до чого дожили!.. От яка пора настала! Такої ще не було. Дитину виганяють з гімназії за те, що принес¬ла книжку, котрої і не розуміє добре. Ну вже коли на те пішло, щоб показати, що ми не спимо, вартуємо, посадили б хлопця в карцер і годі.., а то вигнать!.. [...]'».

Так О. Кониський ступив на стежку, прото-рену маленьким героєм Шпаченком, сповнену небезпек, поневірянь і змагань.

О. Кониський записується до Ніжинської гім¬назії, якої не закінчив через брак коштів і че-

^Кониський О. Юрій Горовенко // Кониський О. Опо¬відання. Повість. Поетичні твори. — К., 1990. — С. 404. Далі, посилаючись на це видання, зазначаємо у дужках лише сторінку.

145

рез хворобу очей був змушений покинути навчання (1852) і зайня¬тись лікуванням.

1854 року О. Кониський влаштовується на службу в суді, спочатку в Прилуках, а потім у Полтаві, уперто і наполегливо готуючись до нелегкої життєвої дороги. Багато читає історичної і художньої лі¬тератури: Руссо, Жорж Санд, Теккерея, Діккенса, Вольтера, Бюх-нера, Фейєрбаха та ін. Особливе враження справили на нього аль¬манахи «Ластівка» Є. Гребінки та «Молодик» І. Бецького. Історія і письменство стали для О. Кониського тим джерелом, на дні якого читав майбутнє свого народу. «Перед народно-історичними діяча¬ми, перед народним стражданням, перед великим світом письмен¬ства, як Шекспір, Гете, Данте, Гейне, Міцкевич, Байрон, Пушкін, Шевченко, він молився, молився благоговійно, не як молиться слі¬пий перед художественним образом Мадонни, але як молиться зря¬чий розумний чоловік, дивлячись на хрест, на котрому був роз¬п'ятий великий народний світоч: він молиться і б'є головою перед його вченням, ідеями і вищими словами, словами високої любові» [413].

О. Кониський посилено вивчає юриспруденцію, готуючись скласти іспит на кандидата права (закон не вимагав університетської осві¬ти для цього). Специфіка нової праці змушує О. Кониського багато їздити по Ніжинській і Полтавській губерніях. Він спілкується з се¬лянами, кріпаками і вільними козаками, панами, полупанками і дворянами, священиками, чиновниками, інтелігенцією. Своїми вра¬женнями і болем від побаченого він поділиться в автобіографічній повісті «Молодий вік Максима Одинця» і у вірші «Розмова Музи з Поетом».

Ходіння в народ формувало національну свідомість О. Конисько¬го, зміцнювало любов до скривдженого долею народу, наповнювало співчуттям, утверджувало в думці, що причиною народного горя є несправедливий існуючий лад, що поєднав у собі соціальний, на¬ціональний і політичний гніт колись вільної і гордої нації. Відчував обов'язок діяти, працювати, творити, аби змінити на краще долю народу. Всі обставини життя, розум і почуття спонукали письменни¬ка до дій, характерних широкому колу різночинної молоді тієї пори. Молодий, темпераментний, сповнений енергії і хисту, О. Кониський кидається у вир розбурханого громадського життя. Він устигає скрізь, де потрібні його серце і талант.

1856 року О. Кониський оселився у Полтаві, де спочатку служив у суді, а потім дістав адвокатську практику.