ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

Проте жоден з них так і не спромігся на допомогу. Більше пощас¬тило прозовим творам.

ІДЕЙНО-ЩОЖНІ ПОШУКИ 0. КОНИСЬКОГО-ПРОЗАЇКА

О. Кониський написав близько 80 епічних творів різного жанру. Це оповідання, нариси, образки, фотографії, новели, спомини, поезії в прозі, романи, повісті тощо. Як і поезії, прозові твори друкували¬ся в усіх українських часописах, що виходили за життя автора: в «Чернігівському листку» й «Основі» (1858—1862); у галицьких часо¬писах — «Правді», «Ділі», «Зорі», «Слові», «Галичанині», «Меті», «Руслані», «Світі», «Літературно-науковому віснику» та ін. (1860— 1900).

Окремими відбитками вийшли у Львові «Фотографії з старого альбому» (4 оповідання); «Оповідання (5 передруків з «Діла», 1889), повість «В гостях добре, а дома ліпше. Історичне оповідання Дрозда» (1885), «Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу» (1885), «Непри¬мирена» (1892), «Грішники» (1895), «Острожниця» (1890); «Тривоги автора і видавця», «Молодий вік Максима Одинця» також надруковані у Львові 1902 року, вже після смерті письменника.

До 90-х років XIX ст. твори О. Кониського через цензуру не друкувалися в Східній Україні. Лише незадовго до смерті йому доз-

1Кониський-Перебендя О. Непримирена // Твори: В 4 т. — О., 1899. — Т. 1. С. 95.

2Мова (Лиманський) В. Поезії. — К., 1965. — С. 165.

170

1Студинський К. Галичина і Україна в листуванні 1862—1884 рр. — К., 1931. Т. 1. — С. 539—540.

171

волили видати твори в чотирьох томах, але за умови, що вони будуть видруковані «общепринятьім» (російським) правописом.У 1898 році вийшла збірочка оповідань у Львові, а в наступно¬му — два томи чотиритомника, підготовлені автором і видані в Одесі. Наступні два томи вийшли вже після смерті письменника: Кони-ський-Перебендя О. Я. (один із 150 псевдонімів О. Кониського. — Авт.).

Проза О. Кониського різна за тематикою, неоднакова за художнім рівнем. Життєвою основою його творів стали спостереження над життям Чернігівщини, Полтавщини, а також особисті враження, винесені із часів заслання та від спілкування з людьми під час адво¬катської практики.

Життя селян, міської бідноти, чиновників, священиків, сільської та міської інтелігенції — такий зміст прози О. Кониського. Вже у ранніх оповіданнях (а саме цей жанр превалював у творчості 60-х років) визначився демократизм їх тематики, чітко виражене прагнення письменника відтворити правду народного життя без прикрас, що зближувало його з творчістю Марка Вовчка, «Народні оповідання» якої справили на О. Кониського великий вплив.

Уже в ранніх творах виявилися характерні риси почерку О. Ко-ниського-прозаїка: його тонка спостережливість, уміння підмітити суттєві деталі й явища життя, знання і майстерне володіння живою розмовною мовою, його легка іронія, сповнена співчуттям до знедоле¬ної людини, відтворення картин соціальної кривди з позицій україн¬ського націонала.

О. Кониський, як і переважна більшість письменників, був пере¬конаний, що справжній здоровий дух залишився в селі, що тільки «між дітьми народу» за допомогою «тихого спокійного прогресу» можна обновити соціальне життя. «Наша сила в селі та в землі», — заяв¬ляє О. Кониський устами героя повісті «Семен Жук і його родичі».

Селянська реформа, проте, не дала бажаних результатів. Відсут¬ність самосвідомості і пасивність народу — найтяжча спадщи¬на кріпацтва, підтримувана «новими часами». Народ не спить; він прагне іншого життя в найрізноманітніших, часом ілюзорних, фор¬мах.