ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

Почавши в традиціях «старої» манери письма (оповідь від першої особи, перевага статичного, етнографічно-побутового опису з детальни¬ми подробицями), О. Кониський уже в 70-ті роки значною мірою долає цю тенденцію: урізноманітнює форму своїх творів, робить спробу моде¬лювати дійсність крізь призму настроїв персонажів, цілеспрямовано осмислює сюжети з життя інтелігенції, що відповідало історично на¬зрілій потребі розширення тематичних обріїв українського письменства.

В усіх жанрах художньої творчості і перекладацтва, критики і публіцистики, народопросвітньої і видавничої справи О. Кониський залишив помітний слід. «Українці для України, — проголошує О. Ко¬ниський устами героя повісті-хроніки «Грішники». — Кожен украї¬нець повинен пильнувати про те, щоби жити на Україні і працюва¬ти задля України... »2.

'Лист О. Кониського до І. Франка від 4 жовтня 1884р. // Рукописний відділ ІЛНАН України. — Ф. З, № 1603, арк. 300—301.

2Кониський-Перебендя О. Грішники // Твори: В 4 т. — Ялта, 1898. — Т. 3. — С. 145.

193

І це не декларація письменника, а його життєве кредо. Кожний прожитий день, рік без корисної праці задля України О. Кониський вважав не тільки легковажно змарнованим, але й грішним. Тому він ніколи не дозволяв собі найменшого розслаблення, не пропускав жодного заходу, що стосувався національної справи.

Учителем нетямущих, апостолом і трибуном українського націо¬налізму, прапором цілої епохи називали О. Кониського за подвиж¬ницьку, саможертовно-одержиму сорокарічну працю для відродження та збагачення духовності нації.

Повертаючись до нас після довголітнього «каземату», спадщина О. Кониського знову слугує новим поколінням живим невичерпним джерелом праці, енергії й любові, яких так бракує нам для від¬родження тепер уже вільної, незалежної України.

Список рекомендованої літератури

Барвінський О. Спомини з мого життя. — Л., 1912.

Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50— 60-х років XIX ст. — К, 1958.

Грушевський М. Пам'яті Олександра Кониського // Записки Наукового Товари¬ства імені Шевченка. — 1902. — Т. 39.

Драгоманов М. Література російська, великоруська, українська і галицька // Літе-ратурно-публіцистині праці: В 2 т. — К., 1970. — Т. 1.

Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: В 2 т. — К., 1970. — Т. 1.

Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1917.

Кониський О. Дмитро Пильчиков // Зоря. — 1894. — Ч. 4.

Кошовий О. (Кониський). Коли ж виясниться? (За проводом повісти И. Левіцького «Хмари») // Правда. — 1875. — Ч. 19.

Кониський-Перебендя О. Непримирена // Твори: В 4 т. — О., 1899. — Т. 1.

Кониський О. Семен Жук і його родичі: Хроніка // Правда. — 1875. — Роч. 8, ч. 1—22.

Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. — К., 1991.

Кониський О. Український націоналізм // Правда. — 1875. — Ч. 14. — С. 572.